середа, 14 лютого 2018 р.

Нова книга - дарунок : і філософська, і сатирична, то яскраво постмодерна, то відверто натуралістична…

     Книга-спомин, книга-кохання, книга-вдячності, книга-вічність: памяті незабутній  і золотій Ользі Тодчук!
             

Тодчук-Товкач В.
Усі шляхи ведуть до себе /В. Тодчук-Товкач. – Умань: ВПЦ Візаві”, 2017. -120 с.

     Автор – чоловік Ольги Василівни Тодчук, Володимир Леонідович Тодчук-Товкач.
Автор передмови – Марина Павленко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури та літературознавства УДПУ імені Павла Тичини, Член Національної Спілки письменників України.
Авторка ілюстрацій – Оля Музиченко.
В колі вибраних
                                       … Зате якщо вже хтось і
                        казав якусь фразу, то таку глибокодумну,
                       що зрозуміти її було важко, відчувалась
                                                                        тільки глибина…
                                                                Василь Рубан – про поетів   
                                                                Київської школи
         Ця книжка – не для тих, хто шукає легких шляхів.
Вона заплутана, розхристана, не причесана, місцями – умисно замудрована, часом – свідомо легковажна і ще – не знати яка…
Вона й логічна, і суперечлива. І несподівана, й – послідовна. Тут і певна осторога щодо “підступності й хитрості” слабкої статі (чого вартий бодай цикл про жіночу логіку!), і осанна Жінці. Тут і тотальна самотність та вивищення над юрбою і прагнення розуміння та сімейного затишку; найбільш зворушливими видались рядки про два заново пережиті разом із синочками дитинства і про Олині руки – “лагідні, ніби сон немовляти”… Дружина автора цієї книжки – незабутня і золота Ольга Тодчук – завжди вдячно відгукувалась про свою половинку
         За цією збіркою можна писати дипломні роботи на зразок: Образ Часу”, Образ ЗІНИЦЬ ДУШІ  ОБРАЗ КАМЕНЯ  
Червоною ниткою через всі кілька сот сторінок слів проходить також і образ Мовчання – у всіх його інтерпретаціях, доходячи найвищого, як на мене, осягнення у фразі:
Останнє божество прощання
Прозоре Золото Мовчання.
          Книга просто-таки дихає крилатими висловами, які можна цитувати і цитувати:
Рентгеном слів пронизане безсмертя…
 Щоб побачити темряву, треба мати світло…
Це тіло – лабіринт усіх бажань…
Ліричний герой цієї книжки справді, за його означенням, не вписується ні в кола, ні в квадрати, ні в круги…». Він такий собі уманський Сковорода, своєрідний утікач від світу. 
Утікач – вічний шукач: “Хто кого знає, МІЙ БОЖЕ…”?, Мій ХТОСЬ такий, ЩО МОЖЕ ВСЕ…
            Він ледар, він і Роботяга:
            Немає коли і вгору глянути –
            Весь час дивлюсь на Небо…
            В цій книжці – все Власне, як у тому жартівливому вірші:
Я сам собі товкач, і ступка, й сміх, і плач,
Можливо, має слушність юна авторка ілюстрацій Оля Музиченко, мовлячи, що ці тексти вимагають геніального читача”.
           Отже, судіть самі, Шановний Читачу! Ви вже – в колі вибраних!...
                                                               
 Я у ласках твоїх купаюсь,
Я у ніжність твою пірнаю…
Я занурююсь в лагідні руки,
В поцілунках твоїх утопаю,
Ох, ці щемно-солодкі муки!
Хай не буде кінця їм і краю!
                            Ольга Тодчук

Немає коментарів:

Дописати коментар