субота, 12 серпня 2017 р.

Приходьте і долучайтесь до власної історії!

 


Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади книга-подарунок від президента Історичного клубу Холодний Яр, письменника, дослідника історії Романа Коваля.
В бібліотеці Історичного клубу «Холодний Яр» (у серії «Українська воєнна мемуаристика») вийшла книга 8 – «Чорні перемагають. Спомини про прадідів козацтва 72-ї бригади». Редактор-упорядник Роман Коваль. Видавець – "Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи".
У спогадах козаків та старшин Армії УНР розповідається про збройну боротьбу за Українську державу в 1918 – 1920 роках, про бої полку Чорних запорожців з більшовиками і денікінцями. Епіграфом до книжки стали слова легендарного командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка – "Сміливі завжди мають щастя".
На початку книжки вміщено звернення членів Історичного клубу "Холодний Яр" Романа Коваля, Валерія Мартишка і Романа Боровика до командира 72-ОМБр Андрія Соколова. Автори висловили військовослужбовцям 72-ї Окремої механізованої бригади глибоку пошану і щиру подяку за захист нашої Батьківщини від лютого московського ворога. Водночас вони виказали тривогу, що в ЗС України переважна більшість підрозділів ведуть свій родовід із совєтської армії, яка була знаряддям російського імперіалізму.
"Фактично відкидаються досвід і звичаї Українських січових стрільців, Української Галицької армії, Армії Української Держави та Армії Української Народної Республіки. На наше переконання, саме Армія УНР має стати зразком і орієнтиром для сучасного українського війська… Вітчизняні збройні сили мають набути українського змісту й питомого українського обличчя. Пропонуємо Вам почати цей історичний процес і на виконання Указу Президента України «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» звернутися до Головнокомандувача з проханням надати Вашій лицарській частині – 72-й бригаді – ім’я Чорних запорожців. Нехай пам’ять про наших славетних прадідів, які били московські полки сто років тому, наснажує до перемог козаків і офіцерів 72-ї бригади та інших частин".
Основу книжки складають спогади командира полку Петра Дяченка, сотників Валентина Сім’янціва і Бориса Монкевича, командарма Михайла Омеляновича-Павленка, одного з наймолодших чорношличників Лавра Кемпе, кулеметника Петра Первухина, чотаря Галицької армії Володимира Левицького, гарматника Чорного полку Дмитра Ґонти і кіннотника Івана Цапка.
Назви розділів промовисті:
  • «Помстилися за заставу»;
  • «Блиск моєї шаблі був сигналом закінчення балачки»;
  • «Горді, бо Чорні»;
  • «Тхір у Чорних кар’єри не зробить»
  • «Молоді ветерани з ясними очима»;
  •  «Хрестити направо і наліво»;
  • «Кулемети жартів не знають»;
  • «Полонених не було»;
  • «П’яна атака»;
  • «Сороміцька, але командармові подобалася»;
  • «Звичайно, ми порубали їх»;
  • «Смерть курсантів із Калуги»;
  • «Вчися наших звичаїв!»;
  • «Я ще, пане отамане, ззаду не ходив!»;
  • «Польська кавалерія так не вміє»;
  • «Скреготав зубами, але жартував»;
  • «Від нашого «Слава!» небо й земля здригалися»…
"Чорношличники були неперевершеним зразком, прикладом, вартим наслідування, – писав півстоліття тому історик Лев Шанковський. – "Оселедці" (так ми називали своїх наддніпрянських бойових друзів з Чорного полку) відзначались особливою відвагою, погордою смерті, вмінням постояти за друзі свої у потребі".
1-й кінний полк Чорних запорожців – найуспішніша частина Армії УНР, яка практично не знала поразок. Девізом Чорних було: "Перемога або смерть!"
Передмова, післямова, біографічні довідки – Романа Коваля. Опубліковано також і новели Романа Коваля "Криваве весілля під Вознесенськом", "Гриць не боявся смерті", "Романтик Валентин Сімянців".
Історичний клуб «Холодний Яр» рекомендував цю книжку для прочитання військовослужбовцями 72-ї Окремої механізованої бригади ЗСУ, яких вороги також назвали Чорними – за їхню відвагу і непереможність.

Уманчанин - Андрій Кизило у травні 2014 року зарахований до складу 72-ої окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). З липня 2014 року брав участь у бойових діях на Сході України, в Донецькій області. Став командиром роти в 21 рік. Учасник боїв за село Петрівське Волноваського району 14 лютого 2015 року, та село Новоласпа Бойківського району 10 серпня 2015 року. Понад півтора роки особовий склад роти під командуванням старшого лейтенанта Кизила тримав оборону в полях у районі міста Волноваха. У 2015 році Андрій був визнаний кращим командиром роти в секторі «М». Згодом призначений заступником командира 1-го механізованого батальйону 72 ОМБр.
         Загинув 29 січня 2017  року від осколкового поранення під час бою з російсько-терористичними угрупованнями в промисловій зоні міста Авдіївка.
         29 січня 2017 року командуванню 1-го механізованого батальйону було поставлено бойове завдання розгорнути два спостережні пости перед передовими позиціями противника. О 4-й годині ранку штурмова група капітана Кизила в кількості 19 бійців, висуваючись на позиції для зайняття спостережних постів, виявила ворожу диверсійно-розвідувальну групу та вступила у вогневе зіткнення.
В результаті бою противник був вимушений відступити до своїх позицій. Під час відходу сил терористів розпочався артилерійській обстріл зі сторони противника. Капітаном було прийнято рішення зайняти взводний опорний пункт (ВОП) противника задля збереження життя і здоров'я військовослужбовців.
Під час зайняття взводного опорного пункту терористів розпочалось бойове зіткнення штурмової групи з переважаючими силами противника. Внаслідок бою противник зазнав втрат у кількості 20 терористів, одного бойовика "ДНР" взято в полон.
Після бойового зіткнення капітан Кизило організував оборону цього ВОП до підходу основних сил 1-го механізованого батальйону. Штурмова група відбила атаку противника, після чого зі сторони терористів знову розпочався артилерійський обстріл. О 9:40 внаслідок прямого влучення артилерійського снаряду в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців з його штурмової групи загинули.
1 лютого 2017 року на Майдан Незалежності у Києві сотні людей прощались з сімома воїнами 72-ї ОМБр, які 29 та 30 січня загинули в боях за Авдіївку. У жалобній церемонії прощання також взяли участь ліцеїсти і випускники Київського військового ліцею та ректор ліцею Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук та ректор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук.
2 лютого з Андрієм Кизилом попрощались у рідній Умані.

понеділок, 7 серпня 2017 р.

Я люблю Україну