понеділок, 21 листопада 2016 р.

Конкурс на кращий буктрейлер краєзнавчих видань “100 років Революції: Умань. 1917-1921”



       
Уманська міська бібліотека-філія 
 № 5 проводить конкурс буктрейлерів серед користувачів інтернет-центру та бібліотечних працівників з 1 січня по 1 червня 2017 року.
        Мета конкурсу – визначення кращих зразків мультимедійної популяризації краєзнавчих книг  у вигляді буктрейлера, привернення уваги користувачів до краєзнавчих книжкових видань та створення умов для обміну креативними ідеями, втілення цікавих рекламних проектів.
         Завдання конкурсу:
- популяризація книги та читання шляхом використання сучасних піар-технологій;
- підтримка розвитку творчих ініціатив та ідей;
- розширення активності бібліотек в соціальних медіа для досягнення продуктивної взаємодії з користувачами;
- підвищення медіаграмотності користувачів інтернет-центру та бібліотечних працівників, стимулювання до ефективного використання інформаційних технологій.
- формування стійкого інтересу користувачів до історії Умані, боротьби за незалежність та захист суверенітету. 
             

      Буктрейлери створюються за краєзнавчими виданнями:
1.  І. Кривошея - кандидат історичних наук, член НСКУ; Людмила Якименко - кандидат філологічних наук, доцент Уманського ДПУ імені Павла Тичини; Монографія “Надія Суровцова (1896-1985) У пошуках втраченого часу”

2.  Умань та уманчани очима П.Ф.Курінного (з особистих щоденників        1898-1917р.р.) за редакцією Ю.В.Торгала, Л.Ф.Гарбузової
3.  Умань та уманчани очима П.Ф. Курінного (з особистих щоденників за 1918-1929р.р.) за редакцією Ю.В. Торгала, Л.Д.Гарбузової
4.   Надія Суровцова, Спогади” – (Умань 1917)
      По бажанню:
1.   Марина Павленко, Райдуга в решеті (Про дитинство Павла Тичини,        Надії Суровцової,  Василя Симоненка, Василя Стуса і Ірини Жиленко);

2.    Марина Павленко, Казка Надійки Суровцової;


      У книзі “Надія Суровцова (1896-1985) У пошуках втраченого часу” досліджено життєвий і творчий шлях відомої української журналістки, письменниці, краєзнавця і громадсько-політичної діячки Надії Віталіївни Суровцової. Вона була заарештована у 1927 р. і зазнала майже тридцятирічних поневірянь у в’язницях і таборах. Після повернення в Україну вона продовжувала плідно працювати над мемуарами, автобіографічними творами, активно дописувала до газет, займалася науково-пошуковою роботою, працюючи в музеях.
     Надія Віталіївна Суровцова була першою, хто зачитав Перший Універсал Центральної Ради в Умані, захистила докторську дисертацію, пережила вимушену еміграцію, а потім пройшла через пекло сталінських таборів. Повернувшись до Умані, вона активно поринула в міське культурне життя і дуже багато зробила для українства у нелегкий період 1960-1980 років.
 
     Видана книга-монографія “Надія Суровцова (1896-1985) У пошуках втраченого часу” набуває особливої актуальності в контексті 100-років Української  революції  1917-1921р.р. Адже Надія Суровцова працювала в Українській Центральній Раді, Міністерстві закордонних справ в добу Гетьманату, багато зробила для утвердження української державності.
    
  


Щоденники П.Ф.Курінного: свідчення сучасника Української революції.
     Особисті щоденники жителя повітового міста Умані Київської губернії П.Ф. Курінного в яких зафіксована хроніка життя одного із провінційних міст України є цінним джерелом вивчення Української революції
1917-1921 р.р.
      Усвідомлюючи епохальність подій, пов’язаних з Українською революцією 1917-1921 р.р., він ретельно занотовував усе, що відбувалося в ті бурхливі часи, сподіваючись зберегти важливі свідчення для нащадків.
      Записи у щоденнику П.Ф.Курінного починаються з другої половини 1919 р., але для більш повної уяви про те, що відбувалося на Уманщині, прослідкуємо в хронологічному порядку події, що передували записам автора.
      Після падіння Гетьманату та відходу з Умані австро-німецьких військ у грудні 1918 р. до міста увійшли загони армії Директорії УНР. Через півтора місяці, наприкінці січня 1919 р. влада перейшла до більшовиків. Однак червоні протримались усього тиждень і відступили з міста, яке було зайнято 1-м Окремим ім. С.Петлюри полком на чолі з полковником Карбовським.
      Калейдоскоп подій змінювався швидко. 11 березня 1919 р. Умань захопила 2-га Українська радянська дивізія під командуванням О.Ленговського і встановила в регіоні владу рад. Про вступ до Умані 8-го полку, що входив до названої дивізії, йдеться в спогадах євреїв - свідків тих подій. Вони згадували, як під час перебування Червоної армії в місті до її лав влилися відомі в Умані грабіжники, злодії та інші кримінальні елементи. Отримавши статус червоноармійця, вони відкрито грабували населення і знущалися над громадянами. Подібну поведінку більшовиків описував у щоденнику й П.Ф.Курінний: "Більшовики... вдиралися до жител мешканців і грабували все, що попадало їм до рук, залишаючи ледь ні в одній сорочці пограбованих".
      У липні 1919 р. в Умані був утворений Революційний трибунал, голова якого М.Войцехівський заявив, що буде боротися з ворогами радянської влади “рішучою мовою соціалістичного правосуддя та виявляти сувору безпощадність з ворогами революції”. Виконуючи директиви своїх вождів, більшовики проводили політику “червоного терору”. В Україні вона була спрямована, насамперед, проти національно налаштованих верств населення. Приклади розправи над українцями наводить у своїх записах П.Ф.Курінний. Він писав, що при в'їзді до міста можна було побачити “масу трупів на купі гною, яких таскали собаки, ...трупів розстріляних більшовиками українців” . Автор порівнював більшовиків із звірами, які наводили жах на мешканців міста, ні перед чим не зупиняючись у своїх діях. Увірвавшись 13 серпня 1919 р. до лікарні, що знаходилась на території Софіївського парку, вони розстріляли 36 поранених повстанців. Те ж саме намагались учинити і в Земській лікарні. Однак жителі, довідавшись про їх наміри, оточили лікарню щільним кільцем і заявили, що більшовики пройдуть туди лише по трупах . Це змусило червоних відступити.
      Впливовою силою, що активно втручалася у загальний перебіг подій і постійну зміну у співвідношенні політичних сил, був повстанський рух, який у 1919 р. охопив майже всю Україну. На її території діяли сотні отаманів, серед яких одні схилялися на бік національної влади, інші підтримували більшовиків, треті взагалі ніякої влади не визнавали. Часто повстанці, змінюючи свої симпатії, переходили з одного політичного табору до іншого. Наймогутнішими повстанськими командирами були Григор'єв і легендарний Нестор Махно, які контролювали майже весь південь України.
      На території Уманщини, що входила до Київської губернії, діяли на той час загони отаманів Павловського, Зеленого, Григор'єва, Литвина та інших селянських ватажків. Про повстанців йдеться в щоденникових записах П.Ф.Курінного, який детально описував їх перебування у місті й ставлення до них пересічних громадян.



      Надіслані на участь у конкурсі буктрейлери визначатимуться за результатами інтернет-голосування, долучитися до якого може кожен бажаючий. Голосування триватиме на сторінці блогу  міської бібліотеки-філії № 5 та в соціальних мережах до 1 червня 2017 року включно. Організатори назвуть переможців 20 липня 2017 року.
     Захід відбувається в рамках дії Указу Президента України щодо оголошення 2017 року – Роком Української революції 1917-1921 р.р. (указ від 22.01.2016 року № 17/20163 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921р.р.”
Успіхів конкурсантам!

понеділок, 14 листопада 2016 р.

Бібліогід “Прочитай першим”



Приходьте частіше!  Бібліотека чекає на Вас!
Нові видання про Уманський край
       Дарувальник - Чорномаз Богдан Данилович
  З вересня 2005 року – викладач УДПУ, доцент кафедри історії України, кандидат історичних наук. Має півсотні опублікованих наукових праць, серед них монографія “Діяльність національно-патріотичного підпілля Уманщини у 1941-1945-х роках”, "Опір радянській владі на Уманщині (друга половина ХХ століття)", “ Гайдамацькі повстання ХУШ ст. і правда історії”, співавтор “Голодомор 1932-1933 років на Уманщині очима свідків і в документах”. У 2009 році нагороджений відзнакою Президента України Хрест Івана Мазепи.


Всі думки мої коло Умані,

Всі дороги мої сюди.

                              Ольга Діденко
 

“Кiевская старина”  ежемесячный историческій журналъ[ текст] История Уманщины на страницах “Киевской старины” (1882-1889г.г.) т.1/ Відділ культури Уманської міської ради; Уманський краєзнавчий музей; упорядник В.М. Давидюк. –Умань: Видавничо-поліграфічний центр “Візаві”, 2013. – 578 стор. Факсимільне відтворення статей про історію Уманщини, що друкувались в щомісячному історичному журналі "Кіевская старина" . - К.: Типографія К. Н. Милевскаго Крещатикъ, домъ Зейдела, 1882-1889. – Бібліогр.: в підряд. приміт.



“Киевская старина” – щомісячний історико-етнографічний та літературний часопис. Видавався у Києві  російською та українською мовами протягом 1882-1906 років. З 1907 року змінив назву на Україна і видавався переважно українською мовою.  Книга являє собою збірку статей та матеріалів, які публікувалися в часописі, розповідаючи про історичні події, що відбувалися на теренах Уманщини. Добірку узагальнено та систематизовано у двох томах. Перший том охоплює статті, що виходили в журналі у період з 1882 по 1889 роки. Другий з 1900 по 1905 включно. В останніх журналах статей стосовно Умані і Уманщини немає.




“Кіевская старина”ежемесячный историческій журналъ [текст] История Уманщины на страницах “Киевской старины” (1890-1905г.г.) т.2 / Відділ культури Уманської міської ради; Уманський краєзнавчий музей; упорядник В.М.Давидюк. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр “Візаві”, 2013. – 534 стор. Факсимільне відтворення статей про історію Уманщини, що друкувались в щомісячному історичному журналі "Кіевская старина" . - К.: Типографія К. Н. Милевскаго Крещатикъ, домъ Зейдела, 1882-1889. – Библиогр.: в підряд. приміт.


“Киевская старина” – щомісячний історико-етнографічний та літературний часопис. Видавався у Києві  російською та українською мовами протягом 1882-1906 років. З 1907 року змінив назву на Україна і видавався переважно українською мовою.  Книга являє собою збірку статей та матеріалів, які публікувалися в часописі, розповідаючи про історичні події, що відбувалися на теренах Уманщини. Добірку узагальнено та систематизовано у двох томах. Перший том охоплює статті, що виходили в журналі у період з 1882 по 1889 роки. Другий з 1900 по 1905 включно. В останніх журналах статей стосовно Умані і Уманщини немає.



Умань і уманчани очима П.Ф.Курінного /за ред.. Ю.В.Торгала, Л.Д. Гарбузової. – Умань: ВПЦ Візаві, 2013. – 344 с.
        Петро Федорович Курінний (1852-1931) – відомий в місті Умані адвокат, громадський та кооперативний діяч.
        П.Ф.Курінний був свідомим українським патріотом, людиною з гуманістичними поглядами. Як спостережливий свідок багатьох подій, він залишив унікальний документ – щоденник, який містить найрізноманітніші свідчення з життя міста першої третини ХХ століття. Щоденник вдалося зберегти його сину П.П. Курінному, відомому українському археологу та історику.
       Книга дасть можливість всім, хто цікавиться історією Умані, відкрити ще одну, невідому сторінку з історії рідного міста.




Умань і уманчани очима П.Ф.Курінного /за ред.. Ю.В.Торгала, Л.Д. Гарбузової. – Умань: ВПЦ Візаві, 2014. – 428 с.

        Петро Федорович Курінний (1852-1931) – відомий в місті Умані адвокат, громадський та кооперативний діяч.

        П.Ф.Курінний був свідомим українським патріотом, людиною з гуманістичними поглядами. Як спостережливий свідок багатьох подій, він залишив унікальний документ – щоденник, який містить найрізноманітніші свідчення з життя міста першої третини ХХ століття. Щоденник вдалося зберегти його сину П.П. Курінному, відомому українському археологу та історику.

       Книга дасть можливість всім, хто цікавиться історією Умані, відкрити ще одну, невідому сторінку з історії рідного міста.



Рюмік В.М., Шабанов К.Є.
        Із історії міста Умані. 1904 рік[текст] Перше видання Адрес-календаря міста в сучасному правописі з коментарями /В.М.Рюмік, К.Є.Шабанов – Умань: Видавничо-поліграфічний центр “ВІЗАВІ”, 2016. – 230 с.
        Для читачів знайомство з книгою дозволить розширити кругозір, ближче познайомитись з історичним минулим міста Умані, перша згадка про яке припадає на 1616 рік. Видання присвячене святкуванню 400-річчя цієї дати.



Якименко Л.М., Кривошея І.І.
Надія Суровцова (1896-1985): у пошуках втраченого часу: Моногр. / Під ред. Галича О.А. – Умань: Видавець Сочінський М.М.”, 2016. – 280 с.
         У монографії досліджено життєвий і творчий шлях відомої української журналістки, письменниці, краєзнавця-історика, громадсько-політичної діячки, перекладачки, пацифістки Надії Віталіївни Суровцової, що була заарештована в 1930-х р.р. і зазнала  тридцятирічних поневірянь в’язницями й таборами Сибіру. Після повернення в Україну вона продовжувала плідно працювати над мемуарами, автобіографічними творами, готувала до друку збірки новел та книгу “Спогади”, була активною дописувачкою в місцеву й республіканську пресу, займалася краєзнавчою науково-дослідною роботою. У пропонованому науковому дослідженні розкриваються цікаві подробиці її трагічної долі.
      Рекомендується для прочитання істориками, журналістами, філологами, поціновувачами мистецького спадку Надії Суровцової.




Діденко О.П.
     Треба слово сказати, заповітне, єдине…[текст]/О.П.Діденко. – Умань: Видавничо-поліграфічний центр “ВІЗАВІ”, 2016. – 104 с.

       Видання містить вірші з двох попередніх збірок Ольги Петрівни Діденко “Війна і мир” та “І угорі завжди зоря була…”. Збірка поділена на 7 тематичних розділів – 7 тематичних ліній поезії Ольги Петрівни. Завершає її фото історія життя автора, що містить прижиттєві фото, які  люб’язно надала внучка Ольги Петрівни – Скуратовська Ольга Віталіївна.
       Збірка розрахована на широке коло читачів – шанувальників поезії, митців, істориків та всіх, хто цікавиться поезією рідного краю.



Мордовцев Д.Л. Між Сціллою і Харібдою [текст] / Д.Л.Мордовцев. –Умань: ВПЦ Візаві”, 2016. – 112 стор.
        Це видання знайомить читача з життям єврейського населення навесні 1768 року у невеличкому провінційному містечку Умань.
“Странна изгнанія – так називали євреї Україну, і не спроста… Так історично склалося, що саме українські міста, в тому числі і місто Умань, ставали прихистком для избранного народа”. Вони навіть називали себе "евреями польской Украины”.
Новела сповнена філософських роздумів про життя избранного народа в стране изгнанія, про справжні єврейські традиції, вірність релігійним правилам.
       Автор намагається показати читачеві справжні людські почуття: співчуття, відданість, тривога, обов’язок, честь у поєднанні з підлістю, підступністю та зрадою.
       За міфами давніх греків, на прибережних скелях по обидва боки Мессіанської протоки жили два чудовиська – Сцілла і Харібда, які нападали на мореплавців і пожирали їх. Отак і єврейський народ, в період гайдамацького руху, опинився між двома ворожими силами, став “третім мирним елементом” в “посторонней борьбе”.
      Головна героїня твору, Рахіль Коген, вихована в справжніх єврейських традиціях, але на чужій землі, все ж віддала своє життя за свої переконання, адже не могла зрадити свою віру, сім’ю та саму себе.
      Книга зацікавить усіх, хто цікавиться історичними подіями на Уманщині, а також життям євреїв в місті Умань.