вівторок, 23 лютого 2016 р.

Видавнича діяльність Уманської міської бібліотеки –філії №5 до120-річчя від дня народження Надії Віталіївни Суровцової

        Одним із видів роботи бібліотеки з метою  популяризації літератури - є видавнича діяльність: випуск брошур, буклетів, рекламних плакатів, методичних рекомендаційбібліографічних списків, тощо. Вони присвячуються вагомим літературним подіям, відомим письменникам та визначним діячам української культури, пропагують здоровий спосіб життя, презентують нові надходження до бібліотеки.
       Вона знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів бурхливої епохи перших двох десятиліть ХХ століття

Прожила найдовше серед них життя. Стала, так би мовити, ланцюгом між ними і нині сущими поколіннями. До того ж і сама була яскравою особистістю, до якої тяглися старі й молоді. Для дисидентів комуністичного режиму оселя Суровцової в Умані стала місцем паломництваТут жевріла і розгорялися ідея Української держави, і хоча наша героїня не дожила до її проголошення, але за правом усього свого життя була однією з будівничих.




Інформаційно-бібліографічний  буклет:
Усміхнеться ще сонце, повернеться мрія,
Називатимуть знову мене люди Надія….


Дуже значимим для користувачів має забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів Інтернет, так як це збільшує життєво важливий простір спілкування, яке для користувачів має інформаційний характер. Тому для кращого орієнтування в мережі Інтернет бібліотекарі підготували інформаційно-рекомендаційний список веб-сайтів " "Надія Суровцова і уманський парк Софіївка"", який допоможе у спілкуванні та пошуку необхідної інформації.





Інформаційно-рекомендаційний список веб-сайтівПольський інтерес до Надії Суровцової




середа, 17 лютого 2016 р.

Бібліотечний етюд “Тарас Шевченко - перший співець Умані ”(до 202-річниці від дня народження Тараса Шевченка, українського поета, мислителя)


           Вітаємо Вас на блозі Уманської міської бібліотеки-філії 5. Сподіваємось, що Ваша подорож сторінками блогу буде цікавою і корисною. Заходьте, читайте, діліться своїми думками. Запрошуємо до співпраці та спілкування.
1."Краєзнавець від бога", “жива енциклопедія Умані”  Микола Федорович Комарницький про Тараса Шевченка
2.Шевченко і Умань”- історик Григорій Юхимович Храбан - інформаційно - бібліографічний дайджест

        Шановні користувачі! Пропонуємо вашій увазі художній твір Миколи Федоровича Комарницькогокраєзнавця, історика, журналістаЗаповітна книга матері”(Спогади), який друкується в довіднику– антологіїПисьменники Уманщини”, 2011.

Видал я на своем веку таки порядочные сады, как, например, Уманский и Петергофский
                      Тарас Шевченко.                                                         Княгиня
   Я глаз не мог отвести от того импровизированного освещения. Мне казалось, что я вижу на безконечном горизонте и Звенигородку, и Тальное и даже саму Умань
                      Тарас Шевченко. Прогулка с удовольствием и не без         морали
              Мати, мамаЛише чотири літери в цих словах, а як хвилюють вони, скільки звязано з ними незабутніх спогадів дитинства, юності та й дальших років життя, спогадів про материнську любов і ніжність, про теплі й ласкаві материнські руки, якими мати пестила нас.
     Микола Федорович памятає її коротенькі розповіді про народні перекази, повязані із імям Кобзаря. І памятає дуже яскраво ще одненевеличку товсту книжечку в синій палітурці, подарованим Козачківським, мати берегла як святиню. То був Кобзар Т.Г.Шевченка виданий у 1899 році в Києві редакцією журналу Киевская старина”, подарований матері одним із знайомих у січні 1902 року, в день її народження.
 “В Тараса песнях сладкозвучних,
   А не в моих словах пустых,
   Бессодержательных и скучных,
   Ряд пожеланий Вам благих, -
      Такий напис зробив на своєму подарунку знайомий матері.
Вечорами мати часто читала їм із цієї книжечки. Читала, а заразом вчила співати свої улюблені пісніРеве та стогне Дніпр широкий”, “Садок вишневий коло хати”, “Думи мої, думи мої..,” - співала на ті прості, без власних викрутасів, мотиви, які назавжди  збереглися в народі.
     А з якою напруженою увагою, оточивши матір тісним колом, слухали ми рядки із історичної поеми Гайдамаки, в якій ішлося про Умань:
А мені тепер на Умань
Треба подивитись
Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили.
Опівночі, до схід сонця
Умань затопили
        Одного разу захотілося і Миколі Федоровичу заглянути самому до отієї книжечки в синій палітурці. Обережно гортав я її сторінки. Був здивований численними багато крапками, які часто- густо зустрічалися на них: в них було щось таємниче, малозрозуміле. Для чого це, навіщо?- запитав я матір і почув у відповідь, що тими багато крапками царські урядовці-цензори замінювали ті чи іншікрамольні” гнівні і пристрастні слова Тараса Шевченка, з якими він звертався до народу, закликаючи до боротьби за краще прийдешнє.
         Прочитавши художній твір, ви дізнаєтесь ще багато цікавого: і спогади - спомини, цікавий факт про перейменування в Умані вулиці Тараса Шевченка у 1902 роціберезень 1909 року 
(відзначення 48-річниці з дня смерті Тараса Григоровича Шевченка) в приміщенні комерційного училища Браїловського, про суворі накази царської влади і її вірними слугами в 1914 році у звязку з 100-річчям з дня народження Тараса Шевченка, про традиційне гуляння в уманській Софіївці в першій половині липня 1914 року.
  
Шевченко і Умань”- історик Григорій Юхимович Храбан - інформаційно-бібліографічний дайджест.

Вступ.
          Звернення дослідника до теми “Шевченко і Умань” пояснює важливість проблеми всебічного вивчення й об’єктивного сприйняття життя і творчої діяльності одного з видатних представників класичної доби українського національно-культурного відродження другої половини ХІХ століття – Тараса Григоровича Шевченка, життєвий шлях якого складає цілу епоху в інтелектуальному, національно-культурному розвитку України. Його різнопрофільна діяльність, багатогранний талант, активна громадянська позиція дозволили Григорію Юхимовичу Храбану стверджувати про новаторські риси творчості митця та подвижництво на теренах української культури другої половини ХІХ століття, через призму яких він поринає до глибин української історії.
План.
1. Перебування Тараса Шевченка в Умані.
2.Тарас Шевченко – перший популяризатор   міста Умані.
             Дослідник Г.Ю.Храбан мав власну оцінку творчого доробку великого Кобзаря. У добу національно-культурного відродження, в час пошуку національного ідеалу, творення національного романтико-героїчного міфу Т.Шевченко виступив талановитим популяризатором вітчизняної історії. В особі Т.Г. Шевченка Григорій Юхимович знайшов поєднання  майстерності поета-художника, який яскраво змальовував минуле, і властивості історика-дослідника, який надзвичайно шанобливо ставився до адекватного відображення в художньому творі подій історії, прагнув досягти при цьому максимальної точності й виразності.                 Тарас Шевченко як історик-дослідник звертався до чи не найскладніших періодів вітчизняної історії, приділяв увагу як масштабним епохальним подіям, так і конкретним фактам та ситуаціям, розуміючи їх високу значущість у долі українського народу. Це дало право Григорію Юхимовичу говорити проТ.Шевченка не тільки як про талановитого письменника, популяризатора історії України, а й про Шевченка-дослідника, про його історичні погляди.
       Г.Ю.Храбаном було досліджено матеріали, що характеризують творчу лабораторію поета в час написання історичної поеми Гайдамаки. Аналіз цих джерел дає можливість глибоко дослідити історичні погляди Т.Г.Шевченка і стверджувати, що поет, пишучи твори на історичну тематику, виявив себе дослідником та популяризатором історії, подавши виклад історії України другої половини ХУІІІ століття для широкого читацького загалу.
        Комплексне дослідження історичної основи поеми Т.Г.Шевченка “Гайдамаки” дало змогу Г.Ю.Храбану простежити еволюцію історичних поглядів поета, що здійснено на основі аналізу літературної спадщини письменника, життєвого шляху, світогляду, культурно-мистецького оточення. Для цього істориком використано праці, що характеризують літературну творчість поета, висвітлюють його життєвий шлях.
     Цікавлячись життям Т.Г.Шевченка, дослідник з’ясував, що існує розбіжність у відомостях, у який монастир ходив малолітній Шевченко і де довідався про Коліївщину, розповіді, про яку так збентежили уяву поета, а пізніше спонукали до написання поеми “Гайдамаки”. У статті “В Лебедині 1822 року побував Т.Шевченко” історик дослідив дві поширені в літературі ХІХ століття версії: Мотронинський і Лебединський монастирі. Подальші докладні розвідки привели нашого дослідника до ввисновку, що ще будучи 9-річним хлопчиком Тарас супроводжував сестру на прощу до Лебединського монастиря і там від ченців почув криваву повість про те, як гайдамаки покарали своїх гнобителів. За свідченням самого поета, тоді в його думці зародилася ідея майбутньої поеми Гайдамаки. Мотронинський був тільки чоловічим монастирем, і сестра Т.Шевченка не могла туди піти.
      Тема”Шевченко і Умань”розкривається численними дослідженнями краєзнавця, виписками з архівних документів та опублікованої літератури і газетних статей. Зроблено багато виписок із журналів і книг про перебування Т.Г.Шевченка в Умані. Дослідник, закрема, припускав, що вперше Кобзар побував в Умані, коли в дитинстві чумакував разом з батьком {90, арк.}.
      Г.Ю.Храбаном досліджено, що Тарас Шевченко був і в Тальному. У ті часи це було містечко Київської губернії, його назва не змінювалася. Тут малолітній Тарас побував під час поїздки з батьком до Умані. Проїжджав поет і через це містечко, коли у вересні 1843 р. з Кирилівки навідувався до Умані. Тальне Т.Шевченко згадує в повісті  Прогулка с удовольствием и не без морали”{ 93арк.І}.
     Як відомо, після закінчення Петербурзької Академії мистецтв Т.Г.Шевченко навесні 1845 р. вдруге повернувся в Україну. Ставши співробітником Київської Археографічної Комісії, Тарас Григорович багато подорожував Україною, збирав фольклорні та етнографічні матеріали та змальовував історичні та архітектурні памятники. Саме в цей час, на думку Г.Храбана, Т.Г.Шевченко побував і в Умані. Після цього він написав поему “Холодний Яр”. Де саме зупинявся Тарас Григорович в Умані, нараз не відомо, але те, що він побував у Софіївцізрозуміло з повісті Княгиня, написаній у 1853 році: Бачив я на своїм віку таких путящих садів, - як наприклад Гуманський, чи Петергофський…”. Образ Умані як символ народної боротьби не раз виникав потім в уяві поета-борця. Отож і не випадкова його згадка про Умань у повісті “Прогулянка з приємністю і не без моралі “, написаній в 1858 р. незадовго до смерті поета: “Мені здавалося, що я бачу на безкрайньому обрії і Звенигородку, і Тальне, і навіть саму Умань…”{90, арк.14}.
Література:
Сокирська В.В. Історик Григорій Юхимович Храбан: життєвий шлях та наукова спадщина: монографія / Влада Володимирівна Сокирська. – Умань: ПП Жовтий. – 2012. – 226 с.: - Бібліогр. С.173-223.

     Проаналізувавши поему Т.Г.Шевченка  “Гайдамаки”,  Г.Ю.Храбан прийшов до висновку, що при написанні свого твору поет використовував справжні історичні факти, але досить багато подій запозичено автором поеми із твору польського письменника М.Чайковського “Вернигора”, які не відповідають історичній дійсності. У листі до головного редактора газети “Шполянські вісті”  історик писав: “Мені довелося багато років приділити дослідженню історії селянського повстання 1768-1769р.р. Вивчаючи багато архівних першоджерел і літератури, а серед неї й такої, яку мало хто з Шевченкознавців опрацьовував. Серед цієї літератури я опрацьовував твір польського письменника М.Чайковського “Вернигора”. Роман виданий польською мовою в Парижі 1838 року охоплює події 1768 року. Шевченко читав цей твір на початку 1840 року. Дав йому цей роман поміщик П.І Мартос, портрет якого малював Т.Г.Шевченко у 1839 році. До речі, і першого Кобзаря видано його коштом. Спогади Мартоса є в збірнику “Спогади про Тараса Шевченка”(1982){92, арк. 48}.
     
       Задля встановлення істини Григорій Юхимович працював з архівними матеріалами, досліджував матеріали в рукописному відділі Наукової бібліотеки АН УРСР і в фонді Оссолінських. У статті “Історична основа поемиТ.Г.Шевченка “Гайдамаки”, написаній  для Українського історичного журналу”, Григорій Юхимович наголошував, що уявлення про повстання 1768 року на Правобережній Україні в багатьох склалися за поемою. Таким джерелом поема стала, мабуть, зразу ж, бо до 1841 року, як пише Г.Ю.Храбан зі слів М.Максимовича, коли вона побачила світ російською, а тим більше  українською  мовою, не було про описувані в ній події жодної історичної праці. Та все ж “Гайдамаки” не історична довідка, а поетичний твір, в основу якого, за словами самого автора, покладено розповіді рідного діда та старих людей”, пише Г.Ю.Храбан. Уманський краєзнавець познайомився і з думками В. Антоновича, написаними ним ще в 1881 році, де автор зазначає, що описувані в поемі події розтягнуті на цілий рік, хоча насправді вони тривали не більше двох місяців; не так сталася смерть титаря і Гонта не вбивав своїх дітей. Дослідивши архівні матеріали, Г.Ю.Храбан погоджується з висловлюванням П.Куліша у “Крашанці”, що освячення ножів і “Золота грамота”  є не що інше, як вигадки. Також дослідник встановив, що І.В.Доманицький до помилок Т. Шевченка відніс зарахування до керівників Барської конфедерації Паца, перебування І.Гонти із Залізняком у Лисянці і наведення в тексті поеми слів із польського гімну “Єще Польска не згінела”, створеного після 1768 року {88, арк.38}.
     Конкретна історія повстання 1768 року розроблена не достатньо, вважав Г.Ю.Храбан.
     Продовжуючи досліджувати історичну основу поеми Г.Ю.Храбан прийшов до висновку, що Т.Г.Шевченко не користувався і працями М.Максимовича, М.Маркевича про повстання 1768 року, тому що ці історики помилково вказують дату початку повстання, захоплення Умані та ліквідації табору Залізняка. Це дослідник доводить на основі архівних матеріалів.
          У неопублікованій статті “Про виправлення Т.Шевченка в поемі “Гайдамаки” після 1841 р.”дослідник відзначав, що Т.Шевченко намагався наблизити події поеми до історичної правди, робив спроби посилити зміст та вдосконалити текст, прагнув домогтися інтонаційної виразності.
     У статті:”Т.Шевченко – перший співець Умані” Г.Ю.Храбан стверджував, що ми можемо з усією певністю назвати Т.Г.Шевченка популяризатором Умані. Про Умань писалося ще до Тараса Григоровича. Проте все написане відносилося не  до самого міста, а до Софіївки”. А ось коли про Умань заговорив Т.Г.Шевченко у своїй поемі “Гайдамаки”, яку вперше було видано у 1841 р., вогненні слова поета пішли в народ, і Умань стала широко відомою.

Література:
Сокирська В.В. Історик Григорій Юхимович Храбан: життєвий шлях та наукова спадщина: монографія / Влада Володимирівнв Сокирська. –Умань: ПП Жовтий. – 2012. – 226 с.: - Бібліогр. С.173-223.