пʼятниця, 29 січня 2016 р.

До 400-річчя найдавнішої писемної згадки про Умань (1616)

           Шановні відвідувачі блогу Уманської міської бібліотеки-філії № 5, користувачі, жителі  міста Умань!

         Рік 2016 для нас особливий: Ми відзначаємо 400-річчя найдавнішої писемної згадки про Умань. Це подія державного масштабу, але найважливіше зробити уманчанамнам з Вами!

         По закінченні карантинних заходів  запрошуємо Вас відвідати бібліотеку і стати учасником літературно-мистецького альянсу Я люблю Умань (до 400-річчя найдавнішої писемної згадки про Умань). Дата проведення  додатково буде вказана на блозі.      
         З Вами будуть і  нова краєзнавча література, і пісня, і твори мистецтва  нашого регіону сучасного періоду. Захід буде проводитись з використанням новітніх інформаційних технологій та засобів масової інформації.

          Від щирого серця вітаємо всіх учасників заходу !  Бажаємо творчої наснаги, злетів та нових перемог! 

          Захід відбудеться 11 лютого о 13.00.
Чекаємо на Вас !

неділя, 10 січня 2016 р.

Україна соборна – наша гордість і слава (до 97-річниці Соборності та Свободи України) - бібліографічно-інформаційний дайджест



Україна соборна - наша гордість і слава (до 97-річниці Соборності та Свободи України): бібл.інформ.дайджест/ Уманська міська бібліотека-філія № 5; упорядник та відповід. за випуск Т.Цимбал.-Умань, 2016. -6ст., іл.
                   
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!            
Василь Симоненко                                                               
         Дайджест присвячений 97-річниці Соборності та Свободи України включає фрагменти текстів, цитати, підібрані за певною темою не зебезпеченою узагальнюючими публікаціями, інтернет-ресурси, що цікавлять користувачів. Розкриває боротьбу українського народу за соборність своїх земель – одну із важливих сторінок нашого минулого. Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Прологом  стали слова великого українського класика Олеся Гончара: «Бережіть собори душ наших!». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію.
    Акцентується увага на історичних фактах, що передували злуці, на об’єднавчому русі, який наприкінці 1918- початку 1919 року охопив майже всю Україну. 
     Головна мета бібліографічно-інформаційного дайджесту подати певним чином узагальнену інформацію по даній темі. яка користується попитом користувачів.
  Основним споживачем дайджесту, як передбачається будуть учні загальноосвітніх шкіл, студенти та усі. хто цікавиться цією темою.
    Матеріал систематизовано в алфавітному порядку. Розширенню  кола інформації сприяють бібліографічні описи документів - книг. статей з періодичних видань, інтернет-ресурсів систематизованих в алфавітному порядку авторів та назв публікацій.
                                                                 

                                                                  Вступ.
      Україна... Земля, дорога та мила серцю кожного із нас, край з багатовіковою історією, мальовничою природою, працелюбними, мудрими і талановитими людьми. 
             Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперіїї, Польщі, Австро - Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об*єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, але реалізувалася ця мрія внаслідок революції  1917-1920 років, під час якої з великою силою розкрилися свободолюбство і національний дух українського народу. У 1918 році утворилися дві демократичні держави - Українська Народна Ресрубліка(УНР) та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Та з різних причин дві роз*єднані держави не могли існувати як єдиний політичний, економічний організм, тому лідери нових держав зустрілися для визначення умов майбутньої злуки. І 22 січня 1919 року на Софіївській площі у присутності тисяч киян представники УНР та ЗУНР заявили про свій непохитний намір збудувати єдину соборну Українську державу.
          Офіційно в Україні свято відзначається з 1999 року, а 30 грудня 2011 року указом Президента України  День соборності на офіційному рівні було скасовано, натомність встановлено "День Соборності та Свободи України".

Література:

Про відзначення у 2016 році Дня Соборності України{текст}: Указ Президента України від 30 грудня 2015 року № 731//Урядовий курєр.- 2015.- 31 грудня. - с.10.

Калиновська Т. За волею народу українського {текст]: Соборність //Тетяна Калиновська //Черкаський край.-2012.- 20 січня (№6). - с.4.

Мінова І. Святий Собор, ще зведений дідами навіки збережість в душі своїй [текст] /І.Мінова //Уманська зоря. - 2012.- 20 січня.- с.1-2

Чирва А. Раз і навіки! {текст}: Соборність /Андрій Чирва // Урядовий курєр.- 2012.- 21 січня (№12). - !,5с

Шевченко В. Одна родина - одна Україна {текст]:соборність / Володимир Шевченко// Військо України.- 2012.- №1-2.- 80-83.

Книги:  

Новітня історія України (1900-2000): Слісаренко А.Г. та інші. - К.: Вища школа, 2002, 719 с. 

Остафійчук В.Ф. Історія України: сучасне бачення: Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2002. – 348с. 

Полянська–Василенко Н. Історія України: у 2т. Т.2. Від середини XVII століття до 1923 року. – К.: Либідь, 1995. – 608с.

Сергієнко П.П. Соборність України: поняття, ідеї і реальність. – К.: Фотовідеосервіс, 1993. – 77с. 
 Яременко І.Ф. День Злуки в нашій пам’яті. - К., 2001.

Зміст.

1. Історія виникнення традиції й свята


      Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування. В часи феодального роздроблення земель Київської Русі заклики до спільних дій окремих князів супроводжували літописний період української історії. Образ скривдженої України та православної віри, необхідність її оборони надихав козацькі полки Богдана Хмельницького. В народній пісенній та епічній творчості сакральна Україна завжди уявлялась як єдине тіло від Сяну до Дону. 
     Відновлення української держави – «української Речі Посполитої» – в сонмі слов'янських народів стало політичним кредо кирило-методіївських братчиків. У маніфесті від 10 травня 1848 р. Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, заявила про єдність 15-мільйонного українського народу та його земель, примусово поділених між Російською та Австрійською імперіями і підтримала національні права інших поневолених народів. 


     У другій половині ХІХ ст. українська інтелектуальна еліта, добре розуміючи всю небезпеку бездержавного існування народу та поділу його території між іншими державами, докладала величезних зусиль для взаєможивлення культур наддніпрянських та галицьких українців. З ініціативи українців-наддніпрянців О. Кониського, Д. Пильчикова та фінансової підтримки Є. Милорадович (Скоропадської) 1873 р. у Львові було створено Літературне товариство ім. Тараса Шевченка. Згодом реорганізоване в Наукове товариство ім. Тараса Шевченка, воно протягом кількох десятиліть виконувало роль національної академії наук, займалося підготовкою української наукової еліти, поширювало гуманітарні знання по обох берегах Збруча. 
         З кінця ХІХ ст. соборність стає одним з наріжних каменів ідеологічних декларацій, програм та маніфестів новостворених українських політичних партій. 1891 р. молоді українські радикали у Відні, ревізуючи програму Української радикальної партії, писали, що політичні потреби «вимагають, щоби кожна народність, під загрозою загибелі, була зорганізована в самостійний політичний організм: новожитну централістичну державу». Народна Рада, що утворилася у Львові 1885 р., у своїй новій програмі 1892 р. записала: «Ми, русини галицькі, часть народу русько-українського висше 20-ти мільйонового, маючи за собою тисячолітню минувшість історичну, народу, що утративши самодіяльність державну боровся віками за свої права державно-політичні, а ніколи не зрікався і не зрікається прав самостійного народу...». Програма Народної Ради може розглядатись як перша поширена політична програма національних дій. У ній ішлося про необхідність вільного розвитку українців як самостійної слов'янської народності, конституційної оборони її прав і інтересів підйому з економічного упадку, належних умов для греко-католицької церкви, розвитку народної освіти. Практично в той же самий час в Каневі, біля могили Т. Шевченка, члени новозаснованого таємного Братства Тарасівців в своєму політичному маніфесті оголосили, «що Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу». І далі: «Для нас свідомих українців єсть один український народ. Україна австрійська і Україна російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз'єднати одного народу, і аби була у нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї, духу розірвати на два шматки не можна, як нічим не можна спинити Дніпрової течії: вона завжди опиниться у морі, які б перепони не були». 
    Образ одної, єдиної нероздільної вільної самостійної України «від гір карпатських аж по кавказькі», сформований М. Міхновським 1900 р., став загальновизнаним національним ідеалом, на якому зійшлися політичні сили України початку ХХ ст., в наступні десятиліття ідея соборності залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним недискусійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Література:
1. Сергійчук В.I. Українська соборність [Текст] : Відродження українства в 1917-1920 роках. - К. : Полiграфкнига, 1999. - 414с. 
2. Солдатенков В.Ф. Українська революція. Історичний нарис: Монографія. – К.: Либідь, 1999. – 976с. 
Періодичні виданняВерстюк В. День Соборності України: історія виникнення традиції свята [Текст] / В. Верстюк // Наука і суспільство. – 2012. – № 1. – 
С. 2–

2.Українська соборність - актуальна проблема історії та сучасності.


   Багатостраждальна доля нашого народу особлива тим, що на протязі майже всієї своєї історії українці не мали державності та ще й були територіально роз’єднані у межах різних держав. Соборність була мрією, за яку боролися не одне століття найкращі постаті всієї української землі на заході і на сході.
   Не дивлячись на декларативний характер,  Акт соборності України від 22 січня 1919 року мав для українського народу велике політичне та ідеологічне значення: зросла національна самосвідомість українців, закріпилося почуття національної гідності, а основи державності, які встигли закласти, виявилися такими сталими, що пережили війни, вторгнення, окупації і сімдесят років радянського режиму.
    Проблема соборності українських земель та українського народу, на жаль, залишається актуальною і сьогодні. Річ у тім, що час від часу відцентрові, сепаратистські промови лунають з вуст політичних діячів і, навіть, пересічних громадян України. Нажаль й досі українці не відчувають себе єдиним цілим, поділяючи один одного на «західних» та «східних». Зрозуміло, що певні стереотипи мислення наклала на нас історія перебування у межах різних держав, але людина не може бути прикута тільки до свого трагічного минулого. Треба рухатися далі, зберігаючи найцінніші досягнення народу, примножуючи їх, пам’ятати своє минуле заради майбутнього – у тому й полягає висока місія історії.
   Унікальну можливість власного державотворення та об’єднання етнічних українських земель у межах власної незалежної держави вперше за багато століть створила Українська революція 1917-1920 років.

Перші роботи, присвячені подіям Української революції, з’явилися ще 1920 роки. Їх авторами були  видатні діячі, активні учасники, лідери українського національно-визвольного руху [3, 12]. У роботах «з перших вуст» докладно висвітлюється участь в революції української інтелігенції, політичних партій, діяльність українських національних урядів.
Література:
1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для вузів – 2-е вид., доп. – К.: Академвидав, 2004. – 656 с.
2. Винниченко В.К.  Відродження нації. Історія української революції:  . – К.: В-во політ. літератури України, 1990. –Ч. 3. – 542 с.
3. Історія України: Навч. посіб. / В.Ф. Верстюк та ін. – К.: Вид. дім „Альтернативи”, 1997. – 416 с.
4. Субтельний О. Україна. Історія. – К.: Либідь, 1993. – 717 с.

3.Що означає для українців день Соборності?


    22 січня ми маємо дві важливі дати. Спочатку 22 січня 1918 року, коли вперше в історії України ХХ століття було проголошено незалежність. Після цього протягом минулого століття українці ще кількаразово проголошували свою незалежність, бо дуже часто її втрачали (проголошення незалежності Карпатської України 1939 року, незалежності України 1941-го, проголошення суверенітету України в 1990 році, і незалежності в 1991-му).
    Але 22 січня відзначається як День української соборності, бо саме в цей день 1919 року було оголошено об’єднання двох українських держав - Української Народної Республіки, яка постала на руїнах Російської імперії, і Західноукраїнської Народної Республіки, яка постала на руїнах Австро-Угорської імперії. Було проголошено про об’єднання українців в одній державі через сотню років роз’єднання, чим вони заявили про себе як про єдину націю.
   Символ цієї соборності згадували через багато років попри те, що українська державність після возз’єднання довго не протрималася, та попри помилки політиків, які проголосили соборність та врешті призвели до падіння української державності в 1921 році. Пам’ять про події 22 січня 1919 року залишалася символом, який об’єднував українців, де б вони не жили. До прикладу, в підпіллі для Організації українських націоналістів і Української повстанської армії це було одне зі свят, які відзначалися на найвищому рівні, до святкування якого залучалося місцеве населення. Були цікаві підпільно підготовлені вітальні листівки з 22 січня як з Днем соборності.
     Знову це свято згадали під час чергової хвилі визвольного руху в Україні в кінці 1980-х років, коли на волю вийшли колишні політв’язні дисиденти, які спровокували національно-демократичний рух. Цей рух поставив собі за мету боротьбу за загальнодемократичні цінності в країні та за створення незалежної української держави.

     Опираючись на такі символічні події як День соборності, 21 січня 1990 року було проведено одну з наймасштабніших акцій національно-демократичного руху – живий ланцюг. Участь в ній за різними підрахунками взяли від 1 до 3 мільйонів людей, які вишикувалися в довгий ряд від Львова до Києва (понад 500 кілометрів). Ця громадсько-політична акція засвідчила готовність українців до відстоювання своїх національних ідеалів, які були проголошені ще в 1919 році.
Цікаві Інтернет-ресурси:
1. День Соборності України 2013 [електронний ресурс] // You Tube. – Режим доступу: http://www.youtube.com/watch?v=PRz-2rp9npk. – Назва з екрана.
2. Що означає для українців День Соборності? [електронний ресурс] // Главком. – Режим доступу: http://glavcom.ua/articles/5960.html.
3. 22 січня – День Соборності України [електронний ресурс] // Всеукраїнське громадське об’єднання «Успішна Україна». – Режим доступу:http://uspishnaukraina.com.ua/index.php?lang=uk&theme=news&item_id=1763.
4. День Соборності України – важлива віха в історії нашого народу [електронний ресурс] // Науково-технічна бібліотека ІФНТУНГ. – Режим доступу:http://library.nung.edu.ua/html.
5. Привітання з Днем Соборності України [електронний ресурс]. – Режим доступу :http://sms.xsms.com.ua/congrat/day_of_ukraine/.
Відповідальна за випуск Т.Цимбал
Комп'ютерний набір Т.Цимбал
Тираж - 15
Ксерокс Уманської міської бібліотеки-філії № 5

м.Умань

вулиця Івана Гонти, 36
телефон 047-44 (4-83-85)




                                       Перегляд друкованих видань 

понеділок, 4 січня 2016 р.

До 400-річчя найдавнішої писемної згадки про Умань та до 100-річчя від дня народження героїчного краєзнавця Уманщини О.П.Діденко - буктрейлери


     «Адресъ-календарь на 1904 годъ» - факсимільне видання, що було надруковано як продовження серії факсимільних видань приурочених 400-річчю найдавнішої писемної згадки про м. Умань. Це унікальне видання було знайдено як  фотокопії  у фондах Уманського краєзнавчого музею і перевидано з метою популяризації історії рідного міста
     Унікальним у календарі є те, що до інформації про кожну установу чи заклад додається інформація про працівників, а саме їх особисті дані. Це дає змогу корінним уманчанам знайти на сторінках книги інформацію про своїх предків.
     В ньому розміщена інформація про всі адміністративні установи, навчальні заклади, релігійні громади Умані 1903 року. Унікальність її  в тому, що до інформації про кожну установу чи заклад додається інформація про штат: службовців, вчителів, лікарів, військових, власників торгівельних закладів та їхні особисті дані (місце проживання).


                                                  
      Перераховано все, що було в Умані: починаючи від лікарів і закінчуючи начальниками станцій, адресами складів, банків та інших установ. Фотографії поганої якості замінено на оригінали фото із славного фотоархіву Ігоря Лідобардова, місцевого підприємця та колекціонера.
      Опублікувано книгу мовою оригіналу зі збереженням стилю викладу і всіх мовних особливостей час. Коштував такий календар у 1903 році 35 коп.
      Календар містить додатокплан міста 1903 року із зображеннями та назвами усіх вулиць, а також із позначенням найважливіших адміністративних будинків.
 Адрес-Календарь» за 1904 рік відзначає, що в місті на той час з девяти  готелів був і готель «Лондон», він знаходився на вул. Миколаївській, власником  його був Полонський.
     
     
     Все своє свідоме життя та діяльність відомий український вчений, археолог, історик, музеєзнавець, етнограф Петро Петрович Курінний присвятив пропаганді української національної ідеї та розвитку національної свідомості мас як в Україні, так і за кордоном, наближуючи її незалежність.
     Петро Петрович, не шкодуючи сил, працював над створенням музеїв, організацією археологічних досліджень.
     Заслуговує на повагу велика моральність та організаторські здібності П.П.Курінного – якості, що сприяли затвердженню його кандидатури на хранителя найціннішої святині Українського православ’я- Києво-Печерської Лаври.


                                                    
     Курінний обєднав навколо Всеукраїнського Музейного Городка професіоналів, інтелектуальну еліту, що ставила за мету створення Української Незалежної Соборної Держави. Діяльність вченого була причиною його арешту, а слідча справа П.П.Курінного сфабрикована. Зізнання вченого стали захистом – вдалою спробою ввести в оману слідчого та врятували його від розстрілу.
     Діяльність Петра Петровича в окупованому Києві була спрямована на захист культурного спадку як від більшовицької, так і від фашистської руйнації.
     В умовах еміграції П.П.Курінний був одним із організаторів Української вільної академії наук, де продовжувались наукові дослідження, що сприяло поширенню правди про справжнє становище українців в СРСР. Своєю самовідданою педагогічною та просвітницькою працею на користь української справи вчений утверджував національну ідею, закладав підґрунтя справжньої державної самостійності.
     П.П.Курінний гідний пам’ятників. Та найкращим пам’ятником йому буде визнання та реабілітація його чесного імені.


У монографії зібрано всю доступну інформацію про археологічні знахідки на території Уманщини до 1968 року. Представлено дані про обставини виявлення знахідок, назви предметів і знарядь, а також про те, де і в яких умовах вони зберігалися у 1968 році.
      Із тексту монографії можна дістати багато знань про наших предків, які жили декілька тисячоліть тому на території Уманщини, дізнатися про особливості їхньої культури і побуту.


      Книга розрахована на студентів, викладачів вищої школи, науковців, вчителів історії та всіх тих, хто не байдужий до історії рідного краю, широкого загалу.

     У книг, як і в людей, є свої долі. Перед Вами книга, яка має особливо складну долю, як доля всього нашого народу. Унікальність і новизна пропонованого видання визначається багатьма важливими чинниками, і один із них полягає в тому, що, до появи її в видрукованому вигляді офіційного видавництва, вона була відома як "самвидавчий" твір.

     Поява цієї книги у 60-х роках минулого століття була б сеансацією. У тогочасній атмосфері фальші і підтасовок історичної правди у середовищі української інтелегенції відбувалися інтенсивні пошуки наукового підтвердження самоідентичності української нації, відшукувалися достовірні докази зв'язку нинішніх поколінь українців з предками, які жили декілька тисячоліть тому.