вівторок, 28 липня 2015 р.

400-РІЧЧЮ НАЙДАВНІШОЇ ПИСЕМНОЇ ЗГАДКИ ПРО МІСТО УМАНЬ (1616Р.)

уМАНСЬКА МІСЬКА БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ № 5
ПРЕЗЕНТУЄ БУКТРЕЙЛЕР НА КНИГУ  уМАНЬ ТА уМАНЧАНИ ОЧИМА п.ф. кУРІННОГО (З ОСОБИСТИХ ЩОДЕННИКІВ ЗА 1898-1917Р.Р.
дО 400-РІЧЧЯ НАЙДАВНІШОЇ ПИСЕМНОЇ ЗГАДКИ ПРО МІСТО уМАНЬ (1616Р.)

І.Бунін  Немає нічого кращого за щоденник… Тут життя як воно є…
Щоденник П.Ф.курінного – унікальне і своєрідне історичне свідчення про людину і про час.
Справжній людський документ, який дає можливість дізнатися та зрозуміти життя наших дідів, наше минуле.

ПЕТРО ФЕДОРОВИЧ КУРІННИЙ (1852-1931) – ВІДОМИЙ В МІСТІ УМАНІ АДВОКАТ, ГРОМАДСЬКИЙ ТА КООПЕРАТИВНИЙ ДІЯЧ.
П.Ф.КУРІННИЙ БУВ СВІДОМИМ УКРАЇНСЬКИМ ПАТРІоТОМ, ЛЮДИНОЮ З ГУМАНІСТИЧНИМИ ПОГЛЯДАМИ. ЯК СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ СВІДОК БАГАТЬОХ ПОДІЙ, ВІН ЗАЛИШИВ УНІКАЛЬНИЙ ДОКУМЕНТ – ЩОДЕННИК, ЯКИЙ МІСТИТЬ НАЙРІЗНОМАНІТНІШІ СВІДЧЕННЯ З ЖИТТЯ МІСТА ПЕрШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ. ЩОДЕННИК ВДАЛОСЯ ЗБЕРЕГТИ ЙОГО СИНУ П.П. КУРІННОМУ, ВІДОМОМУ УКРАЇНСЬКОМУ АРХЕОЛОГУ ТА ІСТОРИКУ.
 КНИГА ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ ВСІМ, ХТО ЦІКАВИТЬСЯ ІСТОРІЄЮ УМАНІ, ВІДКРИТИ ЩЕ, ОДНУ, НЕВІДОМУ СТОРІНКУ З ІСТОРІЇ РІДНОГО МІСТА.


                                                                       
 Читаючи щоденник П.Ф.курінного, Ви поринете у життя міста Умані 100-річної давнини – з повсякденним життям, іменами жителів, архітектурою, життям Івангородського передмістя. Тобто, це жива історія, велика цінність для Вас, читача, який бажає уявити собі унікальність пройденого чиїмось життям шляху. Ви зрозумієте, що для історії “дрібниці “ і є найважливіше.

“Происходя  сам  из среды народа обездоленного  и  испытав на себе его тяжкое горе, я знаю его нужды и стремления… А так как и вся  жизнь моя была посвящена службе простому народу, то душа его всегда была мне близкой, как родная… Пробивши мою дорогу при всяких трудностях, я вполне  сочувствую всякую, идущему такой дорогой… И как я лично ценил всякую спасительную поддержку, так вижу необходимость и  спасительность таковой и для других, таких же ищущих выхода из тяжелой жизни, беспросветной нужды… В каждом обездоленном я вижу близкого себе по духу и вхожу в его положение и не могу не входить, ибо я чувствую свое родство с этим народом, считаю его своим… Прежде всего, конечно, вижу необходимость образования и воспитания народа… Этим объясняется мое стремление быть народным учителем и хотя мне это не удалось, так как случайно подвернулась другая служба по крестьянским учреждениям, но затем я принял звание Попечителя Сельской школы, Заведывающего чайными Комитета народной Трезвости, учредителя народных чтений, библиотек и певческих хоров… Устроил пожарную Дружину, участвовал в устр. Комит. Красного Креста и в устройстве кооперативов ( в том числе 1-го в умани Ссудо-Сберегательного Товарищества) для народа… Управляю обществом Покровительства Животным, учредил общество “Майский Союз”- детское, в коем развивается любовь ко всему живому в природе, любовь к правде, чистоте и красоте. Всюду вижу цель: служения моему родному народу  и  если мне это удается –  чувствую себя хорошо”.

Очень не хотелось беспокоить, но обстоятельства так важны, что хотелось с вами посоветоваться. Дело в том, что моей трудовой жизни, кажется, приходит конец.
Ходить мне на службу уже тяжело… Пока дойду до суда, то приходится несколько раз  останавливаться… отдыхать на дороге… Кроме того, я почти глухой и с большим затруднением  разговариваю… Речь моя почти не слышна. Советовался с товарищами… Они тоже того  мнения, что надо  Кончать”. Но  вопрос: Как кончать? И что мне делать дальше?”
Я думаю с 1 февраля подавать в отставку. Хотелось похлопотать хоть о маленькой пенсии.

У метриці моїй зазначено, що народився я в селі Свинарці Черкаського повіту, 23-го листопада 1852 року й охрещений 25-го листопада і імя святого петра Олександрійського, і названий Петром. Мої батьки БУЛИ КРІПАКАМИ-СЕЛЯНАМИ С. сВИНАРКИ чЕРКАСЬКОГО пОВІТУ кИЇВСЬКОЇ ОКРУГИ (ГУБЕРНІЇ).
фЕДІР СЕМЕНОВИЧ КУРІННИЙ ТА ЙОГО ДРУЖИНА мАРІЯ іВАНІВНА З РОДУ аРТЕМЕНКОВА, ВОНА Ж кОЛЕСНИКОВА І гУЛАК-аРТЕМЕНКОВА З СЕЛА вАЛЯВИ ТОГО Ж ПОВІТУ. зІ СЛІВ МОЇХ БАТЬКІВ, ДІД МІЙ (БАТЬКО БАТЬКА), ЗВАВСЯ сЕМЕН фЕДОРОВИЧ кУРІННИЙ, А  БАБА МОЯ ( бАтькова мати) – Тетяна. зІ СЛІВ БАТЬКА, ПРАДІД ЗВАВСЯ фЕДОРОМ, І пЕРШИМ ОСЕЛИВСЯ В уРОЧИЩІ сВИНАРКА, ЯКЕ КОЛИСЬ ЗВАЛОСЬ тРИСАГИ, ПО ТРЬОХ СТРУМКАХ, ЩО ПЕРЕРІЗУЮТЬ ЦЮ МІСЦЕВІСТЬ. пІЗНІШЕ СЕЛО НАЗВАНЕ ТОМУ, ЩО В ЛІСАХ НА МІСЦІ ЙОГО КОЛИСЬ ВОДИЛИСЯ ДИКІ КАБАНИ І ПРОВОДИЛИСЯ ГУЧНІ ПАНСЬКІ ПОЛЮВАННЯ НА НИХ.

жИТЕЙСКИЕ ЗАПИСКИ ОБІВАТЕЛЯ ЮРИСТА
31 ДЕКАБРЯ 1889 Г. вОСКРЕСЕНЬЕ…8 ЧАСОВ ВЕЧЕРА… нА ДВОРЕ МОРОЗНО, НО ТИХО С ПРИПАВШИМ ВЧЕРА СНЕГОМ…
<>пОД ОКНАМИ ПОЮТ МАЛЬЧИКИ : щЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ВЕСЬ ВЕЧІР”. мАЛЬЧИКИ ВСЕГО уМАНСЬКОГО пРЕДМЕСТЬЯ, ЗНАЯ, ЧТО Я ДАЮ ИМ ДЕНЬГИ ЗА КОЛЯДКИ, УСЕРДНО “ЩЕДРУЮТ”.

24 декабря 1890 г. Понедельник… В 10 ч. вечера… Канун Рождества Христова… На дворе морозно, снег лежит…
<> Несправедливость вьісказана и ко мне любезнейшей нашей Уманской администрацией: Я имею несчастье состоять безвозмездньім уполномоченньім, в числе других, от уманского общества по делу об отчуждении земель под линию Уманской железной дороги. В настоящее время состоялась оценка, в коей оценили часть земли по 200 рублей десятину, а остальное по 120 рублей… Цена низкая, если принять во внимание, ценность земель пригодньіх. мьі (уполномоченньіе) подали возражение и что же? Преславутая Комиссия обиделась и с особенной храбростью отстаивает интересьі железнодорожного общества. Ну и пусть бьі там, но этого мало – “Сиквитер”  и безответственньій его патрон, начали обвинять меня в том, что я причина неудовольствия мужиков Предместья, что они бьіли бьі, довольньі если бьі не мое личное участие, которое они предполагают вьітекает из корьісти;  не зная того, что кроме безвозмездной жертвьі я ничего и ни на кого  не получаю и не получу. Подняли цельій гвалт и за что? невольно подумаешь, неужели дело нечисто? господи! До чего мьі дожили… <>

Предместье г. Умани…
18 марта 1900 г. Суббота… Погода сЫрая, какая-то мряка, прорываются крупные снежинки, грязь невылазная… Воды масса… на Осташовке всю кладку залило и несется бурливая река…
<> 10 часов утра иду к мировому судье… Публики масса… И бесконечная тяжба и ссоры… Обвиняется еврейский мальчик в краже нескольких пальто с еврейской синагоги… Вместе с ним обвиняются и два еврея-старовещника… Они купили у него эти пальто. Потерпевших трое. Пошли Богу помолиться, да и остались без платья… Вор снес их платья к красильщику, перекрасил и продал старовещникам… Так-что потерпевшие уже не могут даже узнать своих вещей… На дознании мальчик сознался и по его указанию одно пальто найдено… теперь мальчик не сознается и прежнее признание свое объясняет тем, что его били… Действительно, вся масса потерпевших и публика синагоги, возмутившись нахальностью вора, помяла его, но сознания данные хотя бы и при побоях подтверждаются поличным… Защитник-еврей, очевидно такой же вор, много говорит о невиновности мальчика, да и старовещники тоже… Это такое зло, которое требует как можно неотложного преследования… под видом покупки старых вещей эти люди ходят по домам и крадут все, что попадает под руку, не говоря уже о том. Что старыми вещами они разносят и старые болезни…<> Петя с увлечением рассказывает, как он теперь может складывать по буквам слова, и только букву “Я”иногда забывает… Митя кашляет и уже 3 дня не ходит в училище по случаю розлива воды на кладках, а на Зарембовой гребле “страшная” грязь…<…>

Шановний читачу! Сподіваємося, прочитаний Вами щоденник П.Курінного, як документ епохи, допоможе зрозуміти людину того часу і разом з тим побачити життя міста, описане сучасником.
Публікації щоденника передувала кропітка робота протягом чотирьох років.
Щоденник не лише збагатив наші знання з історії міста, але і спонукав до роздумів над сенсом існування, справжніми життєвими цінностями, плинністю життя.


вівторок, 14 липня 2015 р.

Запрошуємо на віртуальний День інформації: "Регіональні проблеми української історії (боротьба населення Уманщини за незалежність України у ХХ столітті) до Дня Незалежності України


Шановні користувачі! 
         Надіємось, що Ви цікаво і корисно проведете час на сторінці Віртуального Дня інформації,  для отримання необхідних документів скористаєтеся сервісами  бібліотеки.  Радо зустрінемо пропозиції щодо вдосконалення представленого сервісу.
Програма віртуального Дня інформації:
1. Вступне слово.
2. Виставка однієї книги : Богдан Чорномаз. 
Український національний менталітет - остання барикада. / Б.Чорномаз. - К.: "Талком", 2014. - 636 с.
3. Історична довідка.
4. Відео: інтерв'ю з Богданом Чорномазом.
5. Буктрейлер на вірш Лариси Шабаліної "Уманщині" виготовлений працівниками Уманської міської бібліотеки-філії № 5.

ББК 63.3 (4 Укр – 4 Чек)
"Забути минуле - означає примиритися з його поверненням"
                                                                                   Уінстон Черчілль
"Московські методи нищення українців такі немилосердні, що їх  історії тиранії ніде не знайти не можна."
                                                                                    Чарльз Дж.Керстен                                                                                           (американський сенатор, 1962 рік)
 Шановний читачу !
 Укладачі свідомі того, що далеко не всі відомі земляки потрапили у цю книгу. Це лише невелика дещиця того, що потрібно записати і зберегти. Але початок покладено, а за ним має продовжитись велика і загальна праця увіковічнення пам’яті про всіх уманців, які уславили і славлять себе працею, громадською позицією, національною свідомістю, високим почуттям обов’язку та відповідальності перед наступними поколіннями.

Чорномаз Б. Український національний менталітет - остання барикада / Б.Чорномаз. – К.:“Талком”, 2014. – 636 с. 
Документально-художнє видання рекомендовано до друку Науково-дослідною лабораторією “Історичне краєзнавство Уманщини” ( Протокол № 4 від 03 грудня 2013 року)

Рецензенти :

Масненко В.В. – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та етнології країни Черкаського національного Університету імені Богдана Хмельницького.

Русначенко А.М. – доктор історичних наук, професор Київського інституту екології  і права.

      На сторінках пропонованої книги автор досліджує сучасний стан менталітету українського народу, простежує процес його розвитку і визначає чинники, які призводять до його деформації.
      Пропонована праця допоможе читачеві  зрозуміти причини і природу сучасних соціально-політичних складнощів, які поглинають творчу енергію українського народу і являють собою перешкоду на шляху до розквіту і добробуту української держави.
      Книга розрахована на читачів, які цікавляться сферою гуманітарного розвитку українського суспільства, передусім на студентів та аспірантів, які фахово вивчають історію України ХХ ст.
     Зміст книги:
Вступ.
Частина І.
Розділ І. Шкала суспільно-політичних цінностей як проблема.
Розділ 2. Поняття їх значення в процесі розвитку української ментальності українців.
Розділ 4. Особливості морально-психологічної атмосфери в період становлення в Україні комуністичної влади.
Розділ 5. Вплив терору як засобу державного управління на формування колективної ментальності.
Розділ 6. Методи зачистки українського життєвого простору.
Розділ 7. Пам'ять як одна із основ в прцесі розвитку української ментальності.
Розділ 8. Репресії.
Розділ 9. Хронологія повзучої окупації.
Частина ІІ.
Частина ІІІ.

Богдан Данилович Чорномаз - історична довідка.
      
     Народився  09.02.1948 року в селі Стегнівці Тернопільської області Тернопільского району, українець.
     Після закінчення середньої школи в м. Збараж, переїхав в місто Умань. У 1970 році вступив до Уманського сільсько-господарського інституту.
     У 1972 році заарештований за антирадянську агітацію і пропаганду. Засуджений на 3 роки позбавлення волі. Ув'язнення відбував у таборі для політвязнів - 36-й зоні на Уралі.
     Після звільнення брав участь в організації перших структур Гельсінської спілки, був членом оргкомітету проведення Першого з'їзду Народного руху України за перебудову.
     У 1989 році обраний головою краєвої організації НРУ.
     У 1991 році реабілітований.
      Був довіреною особою кандидата на пост президента України В'ячеслава Чорновола.
     У 1997 році закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка.
     У 2005 році захистив дисертацію - отримав наукову ступінь кандидата історичниї наук.
      З вересня 2005 року - викладач УДПУ, доцент кафедри історії України, має біля півсотні опублікованих наукових праць, серед них монографія "Діяльність національно-патріотичного підпілля Уманщини у 1941-1945 р.р.", "Опір радянській владі на Уманщині ( друга половина ХХ ст.)","Гайдамацькі повстання ХУІІІ ст. і правда історії", співавтор "Голодомор 1932-1933 р.р. на Уманщині очима свідків і в документах".
     У 2009 році нагороджений відзнакою Президента України "Хрест Івана Мазепи"    

Відео: Інтерв'ю з Богданом Чорномазом:    
                                       
                                                         
                                                                                   
Буктрейлер на вірш Лариси Шабаліної  "Уманщині":
                                   

понеділок, 13 липня 2015 р.

Буктрейлер створено до 115-річчя від дня народження Юрія Смолича, уродженця міста Умані (1900-1976)

Автор буктрейлера - бібліотекар Уманської міської бібліотеки-філії № 5 
Т.І Шмалько.

                                              
200px Смолич Ю
Серед відомих і талано­витих уманчан, що своєю на­полегливою працею на лі­тературній і публіцистичній ниві прославили рідне міс­то, не можна не згадати ім'я Юрія Корнійовича Смолича (8 липня 1900, Умань - 26 серп­ня 1976, Київ). У 2015 р. ви­повнюється 115 років із дня народження цього таланови­того письменника, журналіс­та, театрального критика.
Свого часу він був актив­ним діячем УНР, однак жур­налістська й літературна ді­яльність приваблювала його більше. Юрій Корнійович редагував журнали «Сіль­ський театр» (1926 - 1929), «УЖ» (1928 - 1929), «Черво­ний шлях» (1935), «Літера­турний журнал» (1936 - 1937), «Україна» (1943 - 1950) та ін. Він був членом таких літера­турних організацій, як Спіл­ка пролетарських письмен­ників «Гарт» (1923 - 1925), ВАПЛІТЕ (1926 - 1927), «Техномистецька група „А"» (1928 - 1929), СПРУ/СПУ (1934 -1976), СП СРСР (1935 - 1976).
Творча скарбниця письмен­ника налічує десятки різно­жанрових текстів, серед яких новели, оповідання, повісті, романи, у котрих автор по­рушував теми громадянської війни, Другої світової війни, післявоєнної відбудови. До­сить відомими є і його спога­ди: мемуарна трилогія «Роз­повідь про неспокій» (1968), «Розповідь про неспокій три­ває» (1969) та «Розповіді про неспокій немає кінця» (1970), а також окремі книги «Я ви­бираю літературу» (1970) та «Мої сучасники» (1978).
Також Ю. Смолич нале­жав до членів правління СП СРСР (1942 - 1976), був за­ступником голови СПУ та членом секретаріату прав­ління СПУ (1944 - 1963), голо­вою, а потім президентом То­вариства культурних зв'язків з українцями за кордоном «Україна» (1961 - 1976). Юрій Смолич - лауреат багатьох міжнародних, урядових рес­публіканських і всесоюзних нагород; депутат Верховної Ради УРСР кількох скликань.
Не зважаючи на визна­ння й творчі та політичні успі­хи, Юрій Корнійович ніколи не цурався рідного міста, час­то сюди навідувався. Щира багаторічна приязнь єдна­ла Ю. Смолича ще з однією відомою уманчанкою, жінкою-легендою Надією Суровцовою (1896 - 1985) - гро­мадським діячем, істориком, краєзнавцем, письменницею, публіцисткою, жертвою ста­лінських репресій, тридцяти­річним в'язнем таборів і при­мусових поселень.
                                                                          Л. Якименко