четвер, 29 січня 2015 р.

Вшановуємо тих, хто загинув під Крутами!...

     У великій вільній українській державі Свято Крут є державним святом молоді, а пам'ять про них вирощує нові покоління міцні, життєрадісні, героїчні.
     29 січня 2015 року у приміщенні міської бібліотеки-філії № 5 проведено годину вшанування Героїв Крут, на якій були присутні активні користувачі бібліотеки: викладачі, учні Уманського професійного ліцею, член президії міськради ветеранів, голова міської організації Міжнародного Українського Союзу учасників війни, керівник волонтерського руху – Марія Абрамівна Вальдман, бібліотечні працівники.
Учасники заходу згадали події січня 1918 року.
Мав місце буктрейлер на книгу Крути. Січень 1918 року”. 
     Україна буде жити, поки живе пам'ять про героїв. Герої не вмирають. Вони продовжують жити у памяті і справах наступних поколінь.

      Буктрейлер на книгу "Крути. Січень 1918 року" виготовлений працівниками Уманської міської бібліотеки № 5.
                                             
                                           





 

вівторок, 20 січня 2015 р.

З ювілеєм!

Вітання щиросердечні від працівників Уманської міської бібліотеки-філії  №5  завідуючій
Тамарі Григорівні Цимбал
 в день народження!


середа, 14 січня 2015 р.

2015 - Рік Василя Симоненка на Черкащині



План заходів Уманської міської бібліотеки-філії  № 5:

1. Літературно-музична вітальня з участю місцевих письменників Членів Національної Спілки письменників України Марини  та Ольги Павленко, Петра Поліщука та Лариси Шабаліної,  юних поетів-початківців  Уманського краю :

Ні, Симоненко не міг мовчати,

Бо крик зернини та біль дитини

І піч , і мати, і хліб, і хата

То справжнє – рідне. То – Україна

13 жовтня 2015 року    13.00







2. Віртуальна подорож сторінками життя та творчості Василя Симоненка:
Ти знаєш, що ти – людина !
22.01. 2015 року            13.00

3. Творчий конкурс читців “Освідчення в коханні віршами Василя Симоненка

19 березня 2015 року   13.00

4. Коментований перегляд  друкованих видань  симоненкових творів  та творів про нього:

 Симоненко і Умань

31 січня 2015 року          13.00

5.Виставка літератури - постійнодіюча:

Та краще в 30 повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть

Протягом року

вівторок, 6 січня 2015 р.

Уманщина в другій світовій війні. Велика Перемога. 1939-1945р.р…. Одна на всіх..

Історія Уманщини в іменах. Друга світова війна”,

“Усна історія Уманщини – діти війни-літописці”

“Красне письменство Уманського краю
 про Велику Вітчизняну” 

– буктрейлери створені колективом Уманської міської бібліотеки-філії № 5 в  Рік ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941- 1945р.р. та до 70-річчя Великої Перемоги та відеоролик “Фотоспомин ветеранів Великої Вітчизняної війни 317 ОАД ОМ – наших земляків –Г. Н. та Т. Д. Балдецьких."

     В представлених книгах Ви дізнаєтесь про Уманську операцію військ 2-го Українського фронту, героїв Уманської танкової бригади. Познайомитесь з матеріалом про відважних командирів і бійців, які за Уманську операцію отримали почесне звання Героя Радянського Союзу.
У дослідженнях, краєзнавчій роботі темі Великої Вітчизняної війни, визволенню рідного краю Г.Ю.Храбан відводив чільне місце. Вічно житимуть у пам’яті народу визволителі уманської землі, їх невмирущі ратні подвиги. Радянські воїни в Умансько-Батошанській операції виявили неперевершені зразки масового героїзму, і про це ми дізнаємося завдяки копіткій дослідницькій діяльності неперевершеного краєзнавця Г. Ю. Храбана. Відразу після закінчення Корсунь-Шевченківської битви війська 2-го Українського фронту почали готуватися до Уманської операції, яка була складовою частиною стратегічного завдання Червоної Армії визволити Україну від німецько-фашистських загарбників. Цій темі і саме цьому військовому з’єднанню Г.Ю.Храбан присвятив документальний нарис “Уманська операція військ 2-го Українського фронту”.
Г.Ю.Храбаном було встановлено, що двадцяти військовим частинам і з’єднанням за мужність і героїзм, проявлений в боях за визволення Умані, було присвоєне почесне звання “Уманських”. Таке звання отримала танкова бригада під командуванням полковника С.Н. Мирводи. Про це йшлося в газетній статті дослідника “Герої Уманської танкової бригади”. Зі складу бригади ще чотирьом воїнам за визволення Умані було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
А далі краєзнавчі матеріали про І.Д.Черняховського,  К. М.  Деревянка, Уманську яму, дітей війни Уманщини, красне письменство Уманщини про Велику Вітчизняну.

Василю Симоненку - 80 !

Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни...
Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). Дорога до школи була для нього мукою... - через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.). Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.
Напровесні 1960 року в Києві з волі пробудженого хрущовською "відлигою" юнацтва був заснований Клуб творчої молоді. Хоча на той час Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом з Аллою Горською й Іваном Драчем, Ліною Костенко й Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком і Василем Стусом, Миколою Вінграновським і Михайлом Брайчевським він став душею і окрасою цього Клубу. Охоче роз'їжджав по Україні, як загальновизнаний поет брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед робітничою та сільською молоддю, прагнучи пробудити в душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного відродження. Проте просвітницька діяльність не задовольняла Василя. Від природи людина діла, він прагнув роботи з конкретними, зримими результатами. Такими результатами, які б унеможливили в майбутньому реставрації сталінщини на рідній землі. Скоро в Клубі творчої молоді для Василя знайшлася робота до душі. Тоді, коли він прилучився до комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місце потаємних поховань жертв сталінського терору. Разом з Аллою Горською вони обходили десятки прикиївських сіл, опитали сотні тамтешніх жителів, виявили урочища, де, за свідченням селян, більшовицькі кати ховали сліди своїх мерзенних злочинів. Саме за участю Симоненка на основі незаперечних речових доказів для людства були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук'янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Биківнянського лісу. За його участю тоді ж був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум із вимогою оприлюднити ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали. Звичайно, Київська міськрада брутально зігнорувала заклик поета до морального очищення перед нагло убієнними.

Працівниками Уманської міської бібліотеки-філії  № 5 виготовлено буктрейлер Василь Симоненко у творах уманських письменників”: