субота, 26 липня 2014 р.

В пам'ять Новомучеників і Сповідників Землі Уманської : біобібліографічна довідка

        Для учнів, студентів, краєзнавців, архівістів, молодих науковців! Для тих, хто цікавиться історією церкви новітньої доби в Україні  та просто не байдужих до історії Уманщини. 
Уманська міська бібліотека № 5
Наша адреса: м.Умань, вул. Івана Гонти 36
 тел. (04744)2-30-85
email uman0594@mail.ru
htt://umanlibrary5.blogspot.com
                    Умань – 2014
       Священним  синодом Української православної церкви до образу святих зачислені 10 священнослужителів і мирян, які засвідчили мученицькою смертю віру в Христа в 1937-38 р.р. Черкаси, Умань, Звенигородка стали на Україні для священнослужителів гетто. Тут стояли частини НКВД. Крім того, в регіон засилали на життя монахів із Київської Лаври, монастирів. Попадали священнослужителі із західних прикордонних областей як  "неблагонадійні". В цей час в країні було арештовано 136 тис. 900 православних священнослужителів, із них 85 тис. 300 чол. розстріляно. В Черкаському регіоні проведено 138 засідань судових "трійок" НКВД. Документально зафіксовано, що 31 грудня були винесені осудження про розстріл людям, яких навіть ще не арештували і вина яких ще не була підтверджена.

       Уманська земля дала Україні численних святих, постраждалих за Віру Православну в роки репресій 1937-1938 рр. 35 священнослужителів і 6 мирян віддали життя за віру Христову. 17 з них народилися на Уманщині, 11 - служили на парафіях краю, 20 - прийняли мученицьку смерть в Уманській тюрмі.
       9 червня 2014 року в Уманській єпархії відбулися торжества присвячені дню пам'яті місцевошанованих святих. На свято прибули Митрополит Вінницький і Барський Симеон, Архієпископ Городницький Олександр та численні священнослужителі. В Уманському кафедральному Свято-Миколаївському соборі була відслужена Божественна літургія. Її очолив митрополит Симеон.
Після Літургії відбувся Хресний хід від кафедрального собору до будівлі колишньої Уманської в’язниці - місця, де в страшні роки репресій, загинули за віру Христову наші земляки. В цьому році біля будівлі колишньої Уманської в’язниці встановлений поклонний Хрест. Біля Хреста був здійснений чин його освячення і молебен святим Новомученикам і Сповідникам Уманської землі.

Біобібліографічна довідка розкриває  значення та зміст про встановлення на українській землі в місті Умань Черкаської області символа християнської віри - Поклонного Христа духовного подвигу 41-го Уманського мучения, які постраждали в роки за віру Христову 1937-1938 р.р. при Пантелеймоні Архієпископі Уманському і Звенигородському (Уманська єпархія) (9 червня 2014 року.) Як символ вічного життя (Вічного Дерева Життя, Сущого Христа, Христової віри і т. д.) хрест  має силу відганяти всіляку нечисту силу й охороняти вірного не тільки по смерті, але й в усілякі моменти його щоденного й святкового життя.

Якщо ми любимо один одного, то явним проявом любові є вірність. Відсутність вірності руйнує любов, руйнує закон життя.
      Подвиг вірності проявили православному світу Новомученики і Сповідники Землі  Уманської.
      Ми згадуємо Новомучеників і Сповідників Уманської Землі, замучених в страшні роки терору за віру Христову в Уманській, Черкаській, Київській тюрмах, двоє із них прийняли мученицьку смерть на Бутовському полігоні під Москвою. В сонмі святих – 7 монахів, 28 священнослужителів, 6 мирян. Із них 17 – родом із Уманщини, 16 – служили на приходах Уманського краю.
      До самої останньої миті свого життя вони оставались вірними Христу і до кінця перетерпіли дані їм випробування. Вони – наші земляки.
       Віднині це місце будить християнську совість, засвідчуючи про велич Божої істини.
Вашій увазі їх список : 7 ченців, 28 священнослужителів, 6 мирян, 17 -  з них родом з Уманщини, 16 - служили на приходах Уманського краю, 20 – страчені в Уманській в’язниці.
Література:
Православний благовіст Уманщини // Да любите друг друга – 2014. - № 5. – стор. 3
Православний благовіст Уманщини // Святі Новомученики і Сповідники Землі нашої – 2014. - № 5.- стор.2
Вебліографія:
Православ'я на Черкащині — Вікіпедія
uk.wikipedia.org/wiki
Офіційний сайт Уманської єпархії УПЦ.

eparhia-uman.at.ua

Торжества в честь новомучеників та сповідників краю
eparhia-uman.at.ua

Святі Новомученики та Сповідники землі Нашої

Умань | Історико-генеалогічна база даних України...
beket.com.ua/cherkasskaja/uman/
НОВОМУЧЕНИКИ ЧЕРКАСЬКІ - Сайт Черкаської єпархії
cherkasy-orthodox.com.ua
Священик Даміан Флорович Бучинський був теж родом з сім'ї священика
filin-dimitry.livejournal.com/
Сщмч. Даміан Бучинський, ієрей (1937) СОБОР  ЧЕРКАСЬКИХ НОВОМУЧЕНИКІВ - Дерево
drevo-info.ru/articles
Сщмч. Даміан Бучинський,ієрей (1937)
Сайт Черкаської єпархії
cherkasy-orthodox.com.ua
1935 року служив у церкві Святої Трійці на Новій Умані Петро Петрович Маркевич,  був страчений в Уманській вязниці
filin-dimitry.livejournal.com
Сщмч. Петро Маркевич, ієрей (1937)
 drevo-info.ru/articles/
Петро Маркевич, свящ. (1937)
Сайт Черкаської єпархії
cherkasy-orthodox.com.ua/books/
 1937 року було заарештовано майже 137 тисяч православних
Священик Нікон Михайлович Когутівський
Пантелеймон (Бащук) — Вікіпедія
uk.wikipedia.org/wiki/Пантелеймон_(Бащук)
ru.wikipedia.org/wiki/Пантелеймон_(Бащук)
З 11 листопада 2008  року управляє Уманською і Звенигородською єпархією
Пантелеймон, архиєпіскоп Уманський і Звенигородський
www.patriarchia.ru

понеділок, 21 липня 2014 р.

Запрошуємо до співпраці !

      Усіх небайдужих уманчан поряд з якими живуть цікаві люди, про яких хочеться розповісти молоді для взірця працелюбності  і багатства душі, патріотизму і громадського обов’язку, щоб написали про них. Адже такі розповіді містять величезний виховний потенціал і водночас є даниною пам’яті нашим непересічним землякам.

      Шануймо людей, бережімо нашу історію, плекаймо молоді покоління, виховуймо молодь на кращих прикладах наших попередників і сучасників.

      Нещодавно Уманська міська бібліотека-філія № 5 одержала в дар нові книги від укладачів : доктора історичних наук, професора Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, керівника науково-дослідної лабораторії “Історичне краєзнавство Уманщини” Т.В. Кузнець, кандидата історичних наук, доцента УДПУ імені Павла Тичини М.М. Рогожі, кандидата історичних наук, доцента УДПУ імені Павла Тичини О.В Скус,  кандидата історичних наук, доцента УДПУ імені Павла Тичини Б.Д. Чорномаза.

      П р е д с т а в л я є м о  Ї х.
    Усна історія Уманщини:  діти війни – літописці: монографія / уклад. доктор історичних наук, професор Т.В. Кузнець ( голова ), М.М. Рогожа, О.В.Скус. – Умань :

ВПЦ”ВІЗАВІ” (Видавець  Сочінський) ,2014. - 100 c.

Наукове видання рекомендовано до друку науково-дослідною лабораторією Історичне краєзнавство Уманщини ( протокол № 1 від 17 березня 2014 року )

Рецензети:

В.П.Шевчук – доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник науково-організаційного управління Національного університету оборони України;

В.В. Кривошея – доктор історичних наук, професор, перший заступник голови Українського інституту національної памяті;

А.Г. Морозов – доктор історичних наук, професор, зав. Кафедри новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
Авторами цього випуску “Усної історії Уманщини” є “діти війни”. Законодавчо визначено, що це та частина населення України, яка народилася в період з 9 вересня 1927 до 9 вересня 1945 року. Але у даному проекті ці вікові рамки дещо порушено. Укладачі дали можливість висловитись усім бажаючим, у чиє дитинство чи юність увійшла німецько-радянська війна 1941-1945 років. Літопис уклали ті, хто не може забути голодне дитинство, гіркоту німецької окупації, примусові роботи в Німеччині і біль втрати рідних та близьких. Розповіді дітей війни – різні : яскравіші чи як тьмяніші відголоски минулого, більш детальні чи загальні, власні переживання чи з розповідей батьків  і т.д. Але найбільшою цінністю є те, що вони зберігають високий емоційний градус людської трагедії, що вони від конкретних людей, і що вони мають величезний виховний потенціал. В цілому вони складають окрему сторінку великого Літопису українського народу.                                                                                                   ББК 63.3 (4 Укр – 4 Чек)
    Усна історія Уманщини : знані люди села. – Умань : Видавничо-поліграфічний центр” ВІЗАВІ”, 2013. – 164 с.

Рецензенти :

В.П.Шевчук – доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник науково-організаційного управління Національного університету оборони України;

В.В.Кривошея – доктор історичних наук, перший заступник голови Українського інституту національної памяті;

А.Г. Морозов – доктор історичних наук , професор, зав. Кафедрою новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Редакційна колегія :

доктор історичних наук, професор Кузнець Т.В. (голова), кандидат історичних наук, доцент Рогожа М.М., кандидат історичних наук, доцент Скус О.В.

Схвалено до друку лабораторією “Історичне краєзнавство Уманщини”

(протокол № 2 від 25 лютого 2013 року)

Рекомендовано до друку радою історичного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № 11 від 26 червня 2013 року)
Ця книга є четвертою у розпочатій серії – Усна історія Уманщини”. Саме усна історія нині успішно утверджується як окремий напрямок історичних досліджень, у форматі якого фіксується людська пам’ять про більш важливі і, з першого погляду, незначні події, про їх вплив на людські долі і, навпаки, про вплив непересічних особистостей на перебіг подій тощо. Зі сторінок цієї книги з тобою, шановний читачу, розмовлятимуть мешканці нашого краю, які уславили його свою сумлінною працею та звитяжністю. Багато з них продовжують працювати і на Уманщині, і поза її межами, але одинаково залишаються уманчанами і є активними творцями історичного процесу. Тому – про них і їм слово.
                                         
ББК 63.3 (4 Укр – 4 Чек)

Шановний читачу !

Укладачі свідомі того, що далеко не всі відомі земляки потрапили у цю книгу. Це лише невелика дещиця того, що потрібно записати і зберегти. Але початок покладено, а за ним має продовжитись велика і загальна праця увіковічнення пам’яті про всіх уманців, які уславили і славлять себе працею, громадською позицією, національною свідомістю, високим почуттям обов’язку та відповідальності перед наступними поколіннями.

Чорномаз Б. Український національний менталітет - остання барикада / Б.Чорномаз. – К.: “Талком”, 2014. – 636 с.
Документально-художнє видання рекомендовано до друку Науково-дослідною лабораторією “Історичне краєзнавство Уманщини” ( Протокол № 4 від 03 грудня 2013 року)

Рецензенти :

Масненко В.В. – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та етнології країни Черкаського національного Університету імені Богдана Хмельницького.

Русначенко А.М. – доктор історичних наук, професор Київського інституту екології  і права.

      На сторінках пропонованої книги автор досліджує сучасний стан менталітету українського народу, простежує процес його розвитку і визначає чинники, які призводять до його деформації.
      Пропонована праця допоможе читачеві  зрозуміти причини і природу сучасних соціально-політичних складнощів, які поглинають творчу енергію українського народу і являють собою перешкоду на шляху до розквіту і добробуту української держави.
      Книга розрахована на читачів, які цікавляться сферою гуманітарного розвитку українського суспільства, передусім на студентів та аспірантів, які фахово вивчають історію України ХХ ст.

понеділок, 14 липня 2014 р.

Анотація на статтю громадсько-політичного тижневика "Уманська зоря" 2014 рік, 10 січня, стор.8 (№2) ІСТОРИЧНІ ПОСТАТІ "ТИЧИНА

Матеріал і фото до друку з власного архіву підготував Дмитро Калюжний, Член Національної спілки журналістів України.
Текст дає важливу інформацію для майбутніх дослідників епохи та кожного, хто захоче щось знати про минуле життя.
       Cтаття присвячена відомій українській діячці, письменниці, уманчанці Н.В.Суровцовій , яка тісно пов’язана з трагічною добою і долею всього українського народу, мільйони якого стали жертвами тоталітарного комуністичного режиму. Сучасниця П.Г Тичини, жінка з тридцятирічним стажем сталінських катівень прожила суворе, але чесне життя. П.Г.Тичина відіграв величезне значення в її житті.
      Пропонуються читачам газети "Уманська зоря" спогади Надії Віталіївни про П.Г.Тичину 1981 року.
     Надія Віталіївна згадує, що Павло Тичина відіграв у її житті наскільки значну роль, що саме йому вона завдячує можливістю сьогодні тут за нього згадати. Познайомилася Н.В. Суровцова з ним весною 1925 року у Харкові у редактора Вістей на Cумській вулиці. У тій самій редакції, кабінеті головного редактора Євгена Касьяненка. В тому кабінеті був цілий вир і літературних організацій, і самих їх членів “Плуг”, “Гарт”, “Вапліте”, редакції журналів, газетярі, прозаїки, поети – кого там не було ! Пилипенко, Йогансен, Наум Калюжний, Сашко Довженко, Досвітній, Остап Вишня, Микола Хвильовий, Микола Куліш, та задовго було б навіть переліковувати тих, хто тільки заходив майже щовечора до такої привабливої кімнати. По роботі, згадує Суровцова, ми з ним не зустрічалися – він був поет, а Надія Віталіївна працювала в цілком іншій дільниці. Зустрічалися привітно у товаришки-співачки, де Надія акомпанувала їй на роялі, а Павло Григорович слухав її співи. Він дуже любив музику. Про ці вечори українській діячці згадалося через тридцять років.
      Павло Григорович – голова Ради національностей, Бажан – заступник Голови Ради Міністрів, здається, а Вишня – оце знову гріють теплом Україну його усмішки. Без  особливої надії Надія Віталіївна написала листа Тичині. Я б не писала до Вас, коли б Ви не були поетом. Але так – Ви може пам’ятаєте фантастичну мансарду, дівочі співи та чудесні вечори. До Вас пише тепер не тодішня її власниця, а бабуся з срібним волоссям. Вона виклала йому всі безнадійні спроби добитися справедливості і перегляду своєї справи”.
      Надія Віталіївна з молодої творчоcті Павла Тичини знала тоді тільки талановиту книжечку поезій Сонячні кларнети та вірша, надрукованого у газеті Нова Рада у 1918 році у номері 18 під заголовком На Аскольдовій могилі.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мужніх
                         українців
Славних, молодих.
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, - грає
                    вітер
І Дніпро-ріка….
На кого завзявся воїн? –
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
      Відповідно до назви, в статті описано спогади Надії Суровцової - унікальний людський документ, свідчення про час і про людину в ньому. Продиктоване щирим, небайдужим серцем, написане талановитою рукою, це свідчення дає дивовижне відчуття атмосфери далеких років, час наче б оживає і дивиться в сьогодні, не замутнений пізнішими підмальовками, не спотворений кривими дзеркалами останніх десятиріч. Ці спогади писалися з цілковитим усвідомленням неможливости їх публікації, вони заповідалися для хтозна-якого далекого майбутнього - отож, тільки правда, тільки щирість могли мати значення.

      Ми вдячні всім, хто прочитає цю статтю про українську діячку, письменницю, уманчанку Н.В.Суровцову.

вівторок, 8 липня 2014 р.

Літературне краєзнавство Уманщини: новочасна поезія про Уманщину та до 200-річчя Тараса Шевченка - біобібліографічна довідка


Шабаліна Лариса Василівна народилася 9 жовтня 1966 року в селі Ладижинка Уманського району в добре знаній на Уманщині вчительській  родині. Закінчила Ладижинську середню школу з золотою медаллю, 1981 – Ладижинську ДМШ (клас бандури), 1986 – трирічний курс факультету образотворчого мистецтва Московського заочного народного університету мистецтв. 1989 року отримала диплом учителя початкових класів, закінчивши Уманський державний педінститут імені Павла Тичини за спеціальністю Педагогіка й методика початкового навчання “. Працювала учителем української мови та літератури, образотворчого мистецтва, а з 2004 року- заступник директора з виховної роботи Ладижинської школи.

      Автор багатьох публікацій у пресі. Автор поетичної збірки Пробудження (2001)
Уманщині
Славмо Уманщину рідну
Від краю до краю.
Хай її, поваги гідну,
Бог благословляє.
Хай сягають небокраю
Дужі хвилі поля.
Хай нас доля не карає -
Хай квітує воля.
Тут ростуть ромашки й маки,
Височать могили,
Тут гуляли гайдамаки,
Орди світ палили.
Тут козацтво будувало
Хутори й паланки,
Тут селянства йшло чимало
У колгоспні ланки.
Пам’ятають чорноземи
Урожаю гори,
Трудодні, нові системи
І голодомори.
Тут цінують сонце ясне
І пластичність глини,
Віршів в музику прекрасну
Бажана й Тичини,
Черняховського звитягу.
Бойову, завзяту,
Тереверкову відвагу
Молоду, крилату.
Дипломата Дерев’янка
Розум незвичайний.
Поспішають діти зранку
В день новий навчальний.
В Томашівці розпочата
Ятрань повновода –
В воду дивляться дівчата,
Чи хороша врода.
До Софіївки – красуні,
До святих куточків
Йдуть дорослі й діти юні,
Йдуть сини і дочки.
І летять – летять лелеки
В далеч невідому…
Земляки мої далекі,
Час уже додому.
Славлю Уманщину рідну
Від краю до краю
Хай її, поваги гідну
Бог оберігає.
Хай сягають небокраю
Дужі хвилі поля.
Хай нас доля не карає –
Хай квітує воля.
                Лариса Шабаліна


Посвята Кобзареві

Минає рік за роком, крок за кроком

Йдемо в майбутнє разом. І не раз

Під вічним сонцем, що вогненним оком

Палає, чуємо ім’я — Тарас.

Він сонце теж, бо душі зігріває,

Із нами йде до школи на урок.

Він море сліз на море слів безкрає

Перетворив, премудрий наш пророк.

Його шанують здавна у родинах.

Його портрет у квітах, рушниках,

Його любов — праматір Україна,

Що солов’їв колише на гілках.

Старий кобзар сліпий усім прозріти

Зі сторінок пожовклих допоміг.

Він оповів, яких батьків ми діти

І до яких прямуємо доріг.

Ми знаємо Тараса, мабуть, зроду —

Малий пастух і велетень думок.

Поет, що змалював життя народу

І віднайшов джерельних дум струмок.

Йому завжди хотілось малювати.

Крізь тернії до цього вперто йшов,

Та в академії стара згадалась хата

І рідна мова — наймиліша з мов.

І на звороті власної картини

Балади, думи трепетно писав,

Бо так пекла недоля Катерини,

Бо так ображену Вкраїну знав!

Народжений в неволі прагне волі.

Звільнився — весь очам відкрився світ:

Дніпро, степи, лани широкополі

Заповнили собою «Заповіт».

І нам, нащадкам, варто пам’ятати

Святий наказ — Шевченкові слова.

І доти ряст ми будемо топтати,

Допоки Україна в нас жива.

Лариса Шабаліна
Твори:
Шабаліна Лариса. Пробудження: Поезії . -- Умань, 2001 .-- 124с.
Письменники Уманщини (довідник-антологія). - Умань, 2011. - 278 с.
Шабаліна Лариса. Уманщині//Уманська зоря. - 2014. - 7 березня. 

Про поетесу:
Павленко Степан // Уманська зоря . --1996 . --  5 жовтня.
Устинова Валентина // Уманська зоря . -- 1999 . -- 5 червня.
Шулдик Г. О., Ревенко Г. М. // Педагогічний вісник . -- 2001 . -- ч. 3.
Устинова Валентина // Уманська зоря . -- 2001 . --5 грудня. 
Качур В.П. // Уманська зоря . -- 2001 . -- 12 грудня.
 Лісова Людмила // Уманська зоря . -- 2002 . -- 17 квітня.
Даниленко Ольга // Черкаський край . -- 2002 . -- 25 жовтня.
Павленко Степан // Уманська зоря . -- 2002 . --17 квітня.
Цимбал Т. Г. // Уманська зоря . -- 2003 . -- 1 січня.
Просянюк Л. А. // Уманська зоря .-- 2003 . -- 9 вересня.
Печонкіна Т. В. // Уманська зоря . -- 2008 . -- 8 жовтня.
Плахотнюк Н. І. // Уманська зоря . -- 2009 . --  8 серпня.
Web-Бібліографія:
https://sites.google.com/site/ladizinskazosi/skilni.../sabalina-larisa-vasilivn
На сайті розміщено інформацію про Ладижинську ЗОШ І-ІІІ ступенів Уманської районної ради Черкаської області, а саме: історія школи, паспорт школи,
aspirantura.org.ua/.../shabalina-larisa-vasilivna--probudjennya--virshi---l...Шабаліна Лариса Василівна. Пробудження: Вірші / Лариса Василівна Шабаліна (художн.). — Умань : Видавничо-поліграфічне підприємство, 2001.
irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...
Загальна кількість знайдених документів : 7. Представлено документи з 1 до 7. 1. Шабаліна, Лариса Василівна.
 ckman.pp.ua/olderfiles/3/Metodichka.Naukov_roboti.doc
Науковий керівник – Шабаліна Лариса Василівна, учитель української мови та літератури
udpu.org.ua/mobile/print.php?type=N&item_id=204 Лариса Василівна народилася в добре знаній на Уманщині вчительській родині (батько — Шабалін Василь Григорович

Бойчук Любов Леонтіївна народилась 28 жовтня 1954 року в селі Орлівка Березнівського району на Рівненщині. Навчалась в Орлівській восьмирічці, а згодом в Полянській середній школі. Закінчила Рівненський державний педагогічний інститут. За фахом – філолог. Вчителювала в Березнівському районі, а з 1981 року в селі Танське Уманського району Черкаської області, де проживає і зараз. Друкується зі студентських років у різних періодичних виданнях. Має поетичну збірку  “Душа квітує віршами” (2009).       Любов Леонтіївна Бойчук неспроста в одному із віршів порівняла себе з пізньою хризантемою, пише Марина Павленко, - адже, здається належить вона до тих поетів, які роками ховають, виплекують Слово десь у найпотаємніших схованках своєї душі, довго не зважуючись вийти із тим Словом на люди. У тім Слово Любові Бойчук навіть за таких умов давно уже отримало схвальний розголос і  здобуло своїх щирих шанувальників. Бо Слово  її напоєне таким почуттям, такою святістю, що зостатися байдужим до нього просто неможливо.      

     Любов Леонтіївна – жінка з поетичною душею, неабияким хистом і нелегкою долею.

Пісня Кобзаря
Серпневий полудень гарячий.
Сільський майдан і гомін
                       звідусюди.
Поміж музик – кобзар незрячий.
На свято пісні сходилися люди.
Місцеві знітились артисти –
Були співцеві сивому нерівня, -
Ридали струни голосисті:
Старий кобзар співав про
                          Бондарівну.
І щось у голосі натхненнім
Сягало до такого верховіття,
Що відступало все буденне
Кудись далеко, аж за три
                           століття.
Здається, тут, за цим
                            майданом,
Здогнали Бондарівну посіпаки.
Вже хтось змахнув сльозу неждану
І не соромився того, що плакав,
А серце соромом проймалось,
                             бо роками
Топтали й нищили свої святині.
Не дітьми в ріднім домі – приймаками.
Прости нас, многострадна Україно,
Хтось квіти ніс – кобзар не бачив.
Йому ввижалась врода Бондарівни.
Чи, може, вів нас, незрячих,
До рідного порога, до Вкраїни.

                      Любов Бойчук

Твори:

Бойчук Любов. Душа квітує віршами. - Умань, 2009
Письменники Уманщини (довідник-антологія). - Умань. - 2011. - с. 23
Бойчук Любов. Пісня Кобзаря// Уманська зоря. - 2014. - 7 березня. - с.8

Про поетесу:
Павленко Марина. З любов'ю про любов/ Передмова // Душа квітує віршами. - Умань, 2009.
Герої її творчості // Уманська зоря. - 2007. - 25 липня

Козицька Валентина. Яскрава зірка на поетичному небі //  Уманська зоря. - 2009. - 18 серпня

Веб-бібліографія:
Літературно-мистецькі зустрічі -umanlibrary5.blox.ua/2013/01/Literaturno-mistetski-zustrichi.html
Умань гайдамацька  ... Валентина Дігтяр - поетеса, освітній і громадський діяч Уманського краю. На слова Євгенії ... Любов Бойчук - жінка з поетичною душею, неабияким хистом і нелегкою долею. Має титул "Жінка ...
 
Уманська бібліотека-філія №5 -umanlibrary5.blox.ua/html/1310721,262146,14,15.html?0,2013
Любов Бойчук - жінка з поетичною душею, неабияким хистом і нелегкою долею. ... Сестри Черній навчаються в Уманській загальноосвітній школі № 11.
Конкурс «Обдарованість-2010» відбувся! | Умань -goroduman.com › Категории › Культурная жизнь
Ось який вірш присвятила одній із учасниць конкурсу минулого року досвідчена поетеса із Танського Любов Бойчук: «Дівчаткові, що ...
Поетичний жовтень - Уманська районна рада - umanrada.gov.ua/article_155.htm
 авторки поетичної збірка «Душа квітує віршами» Любові Бойчук . Звертаючись до учасників свята, заступник голови Уманської районної ради ...
Любов Бойчук | Facebook - https://uk-ua.facebook.com/lvboychuk

Любов Бойчук у Facebook Приєднайтеся до Facebook, щоб зв'язатися з Любов Бойчук та з іншими людьми, котрих Ви можете знати. Facebook дозволяє ...


Сухина Євгенія Григорівна народилась у співучій хліборобській родині в селі Антонівка Уманського району. Найбільшу любов до пісні перейняла від своєї матері Їлини Іванівни. Євгенія з першого класу співала народних пісень і вела віршований щоденник життєвих пригод.     Неодноразово ставала переможцем обласних конкурсів художньої самодіяльності, має два Дипломи II ступеня, один із них – республіканського конкурсу. Закінчила Київський педагогічний інститут за спеціальністю викладача педагогіки і психології. Свою педагогічну діяльність починала в рідній Антонівці зі старшої піонервожатої і викладання співів, малювання та російської мови. Потім була інспектором-методистом з дошкільного виховання Уманського районного відділу освіти, викладачем педучилища, старшим викладачем Уманського педінституту. У 1980-і роки працює з фольклорними гуртками в Дмитрушківській та Антонівській ЗОШ. Авторка збірки пісень та віршів для дітей і молоді “Земле моя) ( 1999)


Гімн Каневу
Священне небо України,
Священні береги Дніпра.
Священна Канева стежина,
Чернеча осяйна Гора.
Воля козацька, сонце калини.
Пісня дівоча, щастя родини.
Канева канни, вишневі сади
Рідні, святі назавжди.
СвященнийЗаповіт Шевченка,
Правічні думи  Кобзаря.
Священна вільна Україна,
Священна Канева  Зоря.
         Євгенія Сухина
Твори:
Євгенія Сухина. Земле моя. - 1999 .
Письменники  Уманщини (довідник-антологія). - 2011. - 232 с.

Євгенія Сухина.  Гімн Каневу // Уманська зоря. - 2014. - 7 березня. - с. 8

Про поетесу:

Марина Павленко. Євгенія Сухина. - Письменники Уманщини (довідник-антологія). -  Умань . - 2011. - с.232

Вебліографія:
Уманська бібліотека-філія №5
umanlibrary5.blox.ua/html/1310721,262146,14,15.html?0,2013
На слова Євгенії Сухини - поетеси, співачки, самодіяльного композитора ...  музичного відділення гуманітарно-педагогічного коледжу імені Т.Г. Шевченка
Уманська бібліотека-філія №5 umanlibrary5.blox.ua/html/1310721,262146,169.html?2
Колектив Уманської міської бібліотеки-філії № 5 вітає прекрасних жінок з в е с ..... На слова Євгенії Сухини - поетеси, співачки, самодіяльного композитора ... викладачі музичного відділення гуманітарно-педагогічного коледжу імені ...
Літературно-мистецькі зустрічі

umanlibrary5.blox.ua/2013/01/Literaturno-mistetski-zustrichi.html
Євгенії Сухини - поетеси, співачки, самодіяльного композитора ... музичного відділення гуманітарно-педагогічного коледжу імені Т.Г. Шевченка
Наукова бібліотека УДПУ - Уманський ...
library.udpu.org.ua/library_files/bibliogr.../istoria_umanschini.pdf
 Миколенко, В. Пісні від серця : (Євгенія Сухина – самодіяльний композитор)
     Ніна Степанівна Михайлова яскрава особистість, лікар за фахом, за покликанням – поетеса. Відрадно , коли лікар – ще й поет. Коли вміє відчути те, чого інші не помічають і не помітять ніколи. Коли можна заснувати невидиму філософську павутину єднання з природою. А хіба не здатна гоїти рани спокійна, сповнена життєвої мудрості та глибини лірика чи ніжна щирість? 
Ніна Степанівна народилась 22 березня 1945 року в селі Михайлівці Муровано-Куриловецького району на Вінниччині. В даний час проживає в місті Умань. Закінчила Чернівецький державний університет. Працювала зав. кабінетом санітарної освіти Уманської районної санітарно-епідеміологічної станції, лікарем-санологом, головним лікарем Уманського міського Центру здоров’я. Підготувала десятки методичних та науково-популярних матеріалів, матеріалів на допомогу лектору . Ніна Степанівна десятки років вела авторські передачі місцевого радіомовлення циклу «Пресцентр медицини інформує», друкується в обласній профспілковій газеті медиків. Впродовж багатьох років Ніна Михайлова очолювала професійну спілку працівників охорони здоров’я та фармації міста, за що нагороджена найвищою відзнакою профспілок України – нагрудним знаком. Друкувалась у міській, районній, обласній  та республіканській пресі , в збірках поезій «Муза ескулапів»(2000), «Чолом»(2003), часописах «Холодний Яр»(2003), «Хортиця»(2004), в газетах «Уманська зоря», «Профспілка медикам», «Наше Придністров’я» (Вінниччина ), Член Спілки журналістів України. Автор поетичних збірок:«Непосидючий хвіст»(2002),«Райдуга в дарунок»(2003),«Потяг здоров’я »(2005,)«А журавлі літа носять…»(2007)
200-літ з тих пір
Від давніх предків прадід, дід                         
(Їхні могили тут зостались) –
Тут жив увесь Тарасів рід.
Нові нащадки нарождались,
Щоб щедру землю берегти –
Вкраїни рідної святиню –
Для всіх прийдешніх навіки,
Що є і житимуть од нині.
З тих пір пройшло вже 200-літ…
Неподалік Звенигородки
У Моринцях – глухім селі –
Дитя родилось карооке.
Нещасна мати породила
Хлопя й Тарасиком назвала,
Яснеє небо прихилила,
Важку й осяйну долю дала.
По наболілій тій землі
Його ступали ноженята,
Пролили сльози і жалі.
Його розумні оченята.
Земля багата і нужденна,
Що дала світові Тараса,
Свята, безкрая і стражденна.
Вкраїнський дух підняв Тараса.
Шевченків край, моя Земля,
Колиска слави світової.
ЇЇ шануймо ти і я,
На ній живімо в мирі й волі.
Ніна Михайлова
Твори:

Михайлова Ніна. Непосидючий хвіст: Вірші для дітей. -  Умань, 2002

Михайлова Ніна. Райдуга в дарунок: Вірші для дітей. - Черкаси, 2003
Михайлова Ніна. Потяг здоров''я: Вірші для дітей. - Умань, 2005
Михайлова Ніна. А журавлі літа носять... : Поезії. - Черкаси, 2007
Про поетесу:
Солончук Людмила. Дозріла нива золота: Передмова // А журавлі літа носять ... : Поезії . - Черкаси, 2007
Чабай Світлана. Ріка творчості Ніни Михайлової //  Уманська зоря. - 2008. - 19 листопада

Вебліографія :

Ніна Михайлова - Уманський літературний клуб umanliteratura.ucoz.ua › ... › 195 років Уманському літоб'єднанню

Зустріч сайту "А-нумо знову віршувати" в Умані 17-18.07.2010 [5] ... 195 років Уманському літоб'єднанню » Ніна Михайлова ...
Ніна Михайлова - 04744.info Сайт міста Умань
04744.info/nina-mykhailova
Оповідання «Юля». Ніна Михайлова (частина друга) голодомор. Частину першу оповідання «Юля» можна прочитати тут. Йшов травень ...
Юля». Ніна Михайлова - 04744.info Сайт міста Умань

Ніна Михайлова (частина друга)    Частину першу оповідання « Юля» можна прочитати тут Йшов травень 1955 року. Два дні ...
Ніна Михайлова - Google Sites
https://sites.google.com/site/umanskacsb/kraeznavsina/.../nina-mihajlova
Ніна Степанівна Михайлова яскрава особистість, лікар за фахом, ... даний час проживає в місті Умань. Закінчила Чернівецький державний університет.
Презентація книги місцевого поета. Ніна Михайлова 

teacher.at.ua › Вчитель вчителю › Уроки


 (Ніна Михайлова «В країні Муркотунії» Умань – 2011р.) ... Народилася Ніна Степанівна на Вінничині у повоєнний (1945) рік в сім'ї ...