четвер, 13 лютого 2014 р.

Уманський край про Шевченка (до 200-річчя від дня народження)


Тарасе, сину неньки - України
Вклоняюсь низько, шлю палкий привіт!
Ти геніальна, неймовірная людина
Відома на весь білий любий світ.
Хоч пережив із Україною розлуку
Ти залишився патріотом.
Терпів заради правди й волі муки
І серцем був завжди з народом.
Ти не скорився, будучи солдатом,
Ти пережив часи нудьги й надії.
Душа летіла до Вкраїни птахом,
На його крилах розвітали мрії,
Тебе шанують й поважають покоління.
Тебе цінують, справжнього поета,
Краса і сила слів твоїх нетлінна,
Цитує їх уся планета.
           
(Авторський вірш - переможниці районного конкурсу
"Обдарованість" Олени Колесник)
    До 200-річчя Тараса Шевченка в Уманській міській бібліотеці-філії № 5 проведено краєзнавчо-мистецький захід поетів, художників, співаків та юних обдарувань Уманщини “Уманський вінок Кобзареві”
Працювала шевченківська виставка уманського художника Івана Сердюка.

  
     Виставка юних художників Уманщини та виставка-експозиція “Де Шевченка слово панувало – цвіт калини в душах і серцях”.

     Учасники заходу: поети, художники, співаки та юні обдарування УМАНЩИНИ, викладачі та студенти Уманського агротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва, викладачі та учні Уманського професійного ліцею, учителі та учні 10-х та 11-х класів загальноосвітніх шкіл нашого міста № 3 та № 14, бібліотечні працівники, спеціалісти фотосалону "Контраст". 
Виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Уманщини "Я світ малюю пензлем і піснею в душі"

Завітав віддати належне творчості генія України Тараса Григоровича Шевченка – поет Уманщини, Петро Миколайович Поліщук, Член Національної Спілки письменників України,  прочитав
авторський вірш Читайте Шевченка", висловив свою думку про Великого Кобзаря. 
      Поети-початківці ( учні 10-11 класів Уманських ЗОШ №3 та № 14), які читали авторські твори про Великого Кобзаря, мали змогу поспілкуватися з ним по написанню поезії та прози.
     На сьогодні Петро Поліщук – лауреат трьох літературних премій – імені Василя Симоненка (2005) та імені Бориса Нечерди (2007), імені Ярослава Дорошенка (2012).

Членкор НАНУ, професор Василь Німчук відзначає вдале мовне експериментування Петра Поліщука:”Мова віршів його – витончена, образність вишукано-інтелігентська. Пройнятий духом рідної мови, Петро Миколайович збагачує рідне слово новотворами, які органічно вписуються у її структуру”. Він автор поетичних збірок “Оглянься,День як день, Любосвіт,Оддячиться колись…”,”Май…Софіївка…Жасмин…”, книги сонетів “На сьомім небі”,”Любов”, “За райдугу”, “милодення, мимолуб’я”, “Сонети вибране”, Погляд”.
     Петро Миколайович народився 4 березня 1952 року в селі Оксанина, Уманського району, Черкаської області. По закінченні середньої школи навчався в Черкаському обласному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка, потім працював завідувачем клубом у селі Затишок Уманського району. А з лютого 1971 року  - директором Оксанинського сільського Будинку культури. З травня 1971 по травень 1973 служив у радянській армії на Тернопіллі в містечку Чортків. Закінчив Канівське училище культури та Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини.
     Петро Миколайович є людина, котрій однаковою мірою коряться глина і дерево, перо і пензель, котра на що не гляне, то й зробить своїми руками.
     Учасники заходу мали змогу ознайомитися з рідкісним Поліщуковим даром, поринути в чарівно-казковий мудрий і животворний світ високої поезії,
побажали талановитому поету-земляку П.М.Поліщуку невичерпної творчої наснаги, щоб його поетична свічка горіла довго-предовго. Нехай радує нас поет новими яскравими творами про наш край, про його довічну любов.
     На краєзнавчо-мистецький захід був запрошений
Член Національної  Спілки народних майстрів України уманський майстер-художник, ветеран праці, відмінник народної освіти України – Іван Сергійович Сердюк.

     Ось сад кучерявиться весняним цвітом і “хрущі над вишнями гудуть”. На іншому полотні колоситься жито, чумацька валка зупинилась на польовій дорозі, малий Тарас підбігає до воза. Замислений поет під тополями на високій кручі, милується “Як у Дніпра веселочка воду позичає”. Особливим теплом віє від невеличкого полотна “На Великдень, на соломі”.

      Портретів Тараса Шевченка на виставці три, виконані в різних  техніках : олійними фарбами на полотні, різьба по дереву, інкрустація соломкою.
     Особливо Іван Сергійович любить інкрустації, працює з різними матеріалами, створив власні технології.
     Персональну виставку художника Івана Сергійовича Сердюка уманчани назвали шевченківською, адже кілька десятків полотен майстра ілюструють поезію Великого Кобзаря. Це здійснення його давньої мрії.


     Майстер народився 28 грудня 1936 року в селі Івахни Монастирищенського району Черкаської області. Після школи навчався в Косівському училищі декоративно-прикладного мистецтва за спеціальністю майстра-художника з художньої обробки деревини. Карбування по металу, кераміку та флористику опонував самостійно. Згодом закінчив Уманський державний падагогічний універститет імені Павла Тичини і викладав у ньому понад 30 років. Неодноразово разом з іншими майстрами представляв власні творчі роботи на виставках у багатьох містах України та за кордоном :Києві, Луцьку, Черкасах, Корсунь-Шевченківському,Каневі, Гнєзно (Польща).
     Іван Сергійович вражає шанувальників мистецтва своєрідною технікою виконання, самобутністю та новизною своїх робіт.
     Найближчим часом роботи  майстра-художника  Івана Сердюка будуть виставлятись у Каневі, а у квітні місяці 2014 року – у Києво-Печерській  Лаврі.
      Учасники заходу були раді зустрічі та спілкуванню з уманським талантом.
Кобзар великий, слава світом лине.
Своєї долі він коваль.
Учитель і мудрець. Для України
Його поезія – найвищая мораль.
Життя своє віддав він за Вітчизну,
І вірив у прекрасне майбуття.
А наміри його крилаті й променисті:
Найвище цінував людське життя.
Тож виправдаймо ми Тарасові надії.
Хай розцвітуть поета квіти – мрії. 
      Шевченко він чи не найщиріший патріот, людина, яка і дня не могла прожити, аби не згадати свою багатостраждальну неньку Україну.
      Сказати, що я закохана в Шевченкову поезію, що схиляюсь у низькому поклоні перед пророком українського народу, на мою думку, цього мало.
       Уявіть собі, нічне небо, всіяне зорями, великими, сяючими і маленькими ледь помітними, окрасою нічною неба є, звичайно місяць. Якщо ми порівняємо українську літературу із зоряним небом, то особисто для мене Шевченко – найяскравіше світило. Його творчість стала джерелом для тисячі музикантів, художників, письменників, борців за волю, патріотів рідного народу. Зоряне небо притягує до себе думки мільйонів мрійників, воно манить, кличе, дарує крила.
       Поезії Шевченка люблю з раннього дитинства: прості й легкі, разом з тим безмежно глибокі, сповнені любов, віри, надії. Вони заставляють думати, переживати, захоплюватиcь..  
      Такого змісту читали авторські твори : вірші та прозу про Тараса Шевченка учні 10-11 класів Уманських шкіл № 3 та № 14 та вірші та прозу Великого Кобзаря.
      Марія та Даша Черній – учні Уманської дитячої школи мистецтв, які навчаються у 10-му класі Уманської ЗОШ № 11 міста Умані, виконали під  власний акомпанемент семиструнної гітари авторську пісню про рідний край. Даша – неодноразова переможниця Міжнародних, Всеукраїнських обласних та регіональних конкурсів виконавської майстерності обдарованих дітей.

      Пісенні твори на слова Шевченка та українські пісні виконували методисти Уманського районного Центру культури та дозвілля : Сергій Цюра, Олена Гудзовська, Володимир Павленко та Олександр Макаренко.