пʼятниця, 29 листопада 2013 р.

Постійнодіючі виставки-експозиції творів літератури та мистецтва на 2014 рік


Землякам, краєзнавцям, дорослим і юним людям, які цікавляться  літературою, (шанувальникам Шевченкової поезії), історією рідного краю!
     Будемо раді зустрічі з Вами  в Уманській міській бібліотеці-філії № 5, де Ви і ознайомитесь з виставками -експозиціями.


На виставці “Де Шевченка слово панувало – цвіт калини в душах і серцях”(до 200-річчя від дня народження) представлені твори Т.Г.Шевченка, літературно-критичні статті, наукові розвідки, публіцистичні і популярні статті.
Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства українського народу. Колись Генріх Гейне говорив про Біблію як “переносну вітчизну” євреїв- з нею вони, гнані, мандрували світом. Такою переносною вітчизною для українців, куди б їх не закинула доля, був Кобзар Шевченка. І навіть у себе вдома, нанашій, не на своїй землі,він давав почуття вітчизни. Шевченко - це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. У чому черпають  сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти  синам рідної землі. Він говорив про мертвих духом, які ще мали пробудитися, і до живих, і до ще не народжених, і в Україні, і в світах, - у кого ще є таке звертання до всього народу як до вічної категорії - і таке грандіозне розуміння народу як сукупності  поколінь, і духу, і діянь - поза обмеженнями в часі та просторі?!
І серед його заповітів перший і останній:
…Свою Україну любіть,
Любіть її…Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.


Черкащина в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945р.р. ( до 70-річчя визволення Черкаської області від німецько-фашистських загарбників)
        З перших сторінок книг представлених на книжковій експозиції воскресають дещо призабуті постаті мужніх і безстрашних лицарів, які у важкі роки вітчизняної історії у нерівному двобої розгромили фашистські полчища здичавілих чужинців і відстояли честь, свободу і незалежність рідної землі.
Людям старшого покоління на основі документальних свідчень книги нагадають про походи і бої, в яких вони брали участь, захищаючи зі зброєю в руках своє найсвятіше від ненависного ворога. Молодь знайде на їх сторінках хвилюючі розповіді про своїх земляків, таких же юних, які виявили велику мужність і патріотизм на фронтах минулої війни. Серед Героїв Радянського Союзу – уродженців Черкащини, кожному четвертому було трохи більше двадцяти років, що свідчить про велич духу молоді, вихованої на славних традиціях українського козацтва, багатовікової національно-визвольної боротьби не одного покоління нашого народу за свою свободу і незалежність.

 Прочитайте ці книги уважно. І сиві ветерани, у яких не проходить біль від фронтових ран, і обтяжені сімейними турботами колишні “діти війни”, бо вона і їх торкнулася своїм чорним крилом, і нинішні юнаки та дівчата, для кого написане  вже далека історія. Було б похвально, щоб про неї все більше дізнавалися і першокласники, і випускники загальноосвітніх шкіл, і студенти. Тоді земна сила достойних предків цілющим струменем живитиме їх тіло і душу, щоб ставали вони борцями, патріотами, справжніми володарями своєї долі і свого майбутнього.
Кожний рядок цих світлопам’ятних книг нагадує про великі і жахливі випробування, через які 70-років тому довелося пройти нашому народу спільно з іншими народами і одержати надзвичайно важку Перемогу над силами зла і варварства.

Краю Черкаський,
Вітчизни перлино,

Ниви безмежні, квітучі гаї.
Тут народилась душа України

В битвах козацтво плекало її

На карті наймолодша в Україні Черкаська область займає місце у самому центрі держави…
     На щедро наділених природою землях сучасної області, здавна жили люди. Про це свідчать археологічні пам’ятки найдавнішого періоду кам’яного віку – палеоліту. Серед них – відоме поселення мисливців на мамонтів в селі Межиріч Канівського району, що датується 20-15 тис. років до нашої ери. А в західній частині краю, майже 6 тис. років тому набула поширення всесвітньо знана трипільська культура – яскраве явище стародавньої історії Європи. За своїм соціально-економічним і культурним розвитком трипільці підійшли до рівня цивілізацій Стародавнього Сходу та Єгипту.
     На початку нашої ери територія сучасної Черкащини, як і інші подніпровські землі, склала ядро формування східного слов’янства. З писемних джерел відомо, що в ІУ – УІІ ст.. цей край населяли, зокрема словянські племена могутнього союзу антів, яких М. Грушевський вважав попередниками українського народу.
     Подальшому розвитку краю сприяло утворення у 1954 році Черкаської області, яка за час свого існування сформувалася не лише як адміністративно-територіальна одиниця, а й важливий економічний та культурний регіон України зі своїми особливостями господарювання, своєрідними рисами побуту і духовності.



Сьогодні Черкаська область зустрічає 60-річчя. Це квітучий край з багатою історією і самобутньою духовною культурою.
     60-річчю  утворення Черкаської області присвячена виставка-експозиція , на якій  представлено книги, монографії,  збірники наукових праць, науково-популярні видання, загальнополітичні і літературно-
художні журнали.


четвер, 21 листопада 2013 р.

Анотація до книги В.В.Сокирської "Історик Григорій Юхимович Храбан: Життєвий шлях та наукова спадщина (1902-1990)"

Сокирська В.В.
Історик Григорій Юхимович Храбан: життєвий шлях та наукова спадщина: монографія./Влада Володимирівна Сокирська.-Умань:ПП Жовтий,2012.-226с.

Григорія Юхимовича Храбана по праву можна вважати символом цілого покоління української інтелігенції, яка у роки панування тоталітаризму щиро і беззастережно присвятила себе науці,свято вірила в ідеали комунізму і боролася за світле майбутнє.Його творчий шлях, життя і діяльність були спрямовані на віддане та свідоме служіння своєму народові.Знаний за кордоном,не визнаний вітчизняною історичною наукою,Г.Ю. Храбан став одним із помітних і оригінальних представників української інтелігенції другої половини ХХ ст., який зробив реальний внесок у поступ української національної справи.


Автор монографії Влада Володимирівна Сокирська народилася в с.Синюха Новоархангельського району Кіровоградської області.У 1985 - студентка Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О. Пушкіна.
З 1990 по 2004 рр. Працювала вчителем історії та правознавства в Новоархангельській середній школі№2 та ЗОШ №14 м.Умані Черкаської області.
У 2004 р.- викладач кафедри історії Уманського державного педагогічного  університету імені Павла Тичини.
2006-2008 рр. Навчалася в аспірантурі УДПУ імені Павла Тичини за спеціальністю “Історія України’’. У 2008 р. захистила кандидатську дисертацію на тему’’Наукова та громадсько-педагогічна діяльність Г. Ю. Храбана-(1902-1990 рр.).
     З 2009р. доцент кафедри всесвітньої історії та правознавства Уманського державного педагогічного університету імені  Павла Тичини.
     На сьогодні є актуальним звернення дослідницької уваги на життєвий шлях, становлення суспільно-політичних поглядів і визначення наукових пріоритетів Григорія Юхимовича Храбана – одного з найбільш значущих істориків та краєзнавців, який залишив вагомий слід у вивченні та популяризації регіональної історії. Офіційно Г.Ю. Храбан не був титулованим науковими званнями, але написаних і опублікованих ним праць вистачило б для здобуття наукових ступенів. Його імя і творчі здобутки знайшли відображення в багатьох довідникових виданнях та працях провідних учених сучасності.

     Вперше в українській історіографії на основі фундаментальної джерельної бази, за умов виявлення та введення в науковий обіг значного масиву нових архівних джерел і літератури комплексно досліджено основні етапи життя і наукової діяльності археолога, історика та краєзнавця Григорія Юхимовича Храбана. У праці розкрито його творчість у контексті соціальних, політичних і культурних процесів 50-х -80-х років ХХ століття в Україні. Подано загальну характеристику як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, які впливали на результати роботи дослідника, визначено пріоритетні напрямки наукового пошуку, здійснено класифікацію праць історика та розкрито їх значення для сучасної історичної науки. При вивченні наукових поглядів дослідника залучено всю його творчу спадщину, що дозволило визначити внесок Г.Ю.Храбана як у дослідження археологічних пам’яток, так і у вивчення історії України та історичного краєзнавства. Докладно розглянуто історіографію проблеми, аналіз якої надав можливість  визначити малодосліджені аспекти творчості Г.Ю.Храбана. У роботі суттєво доповнено перелік праць історика, значна частина якої є неопублікованою і залишається актуальною і дотепер.
     Дослідження наукової біографії Г.Ю.Храбана дозволило визначити пріоритетні напрями його творчості: археологія, давня історія України, історія повстання 1768-1769 р.р. в Україні, історія Уманщини від найдавніших часів, історія створення дендрологічного парку “Софіївка”, “Шевченко і Умань”, революційні події та події Великої Вітчизняної війни на території Уманщини,біографістика, бібліографічна діяльність.
    З дозволу Інституту археології АН УРСР протягом 1959-1967рр. Г.Ю.Храбан брав участь в археологічній розвідках на території Уманського, Христинівського, Тальнівського, Маньківського і частково Жашківського, Звенигородського і Монастирищенського районів Черкаської області, ряду районів сусідніх Кіровоградської. Вінницької та Житомирської областей.
     Створені Г.Ю.Храбаном упродовж 1960-1980-х рр. численні наукові, краєзнавчі праці, написані ним з винятковою майстерністю і правдивістю в зображенні історії України і Уманщини зокрема,не втратили своєї актуальності й досі і є цінним  надбанням та джерелом для сучасної історичної науки.
Шановні користувачі та відвідувачі сайту!
     Книга є гідним внеском у вшанування пам’яті Г.Ю.Храбана, який невтомно досліджував наш рідний край, зберігав його історико-культурну спадщину.  Насиченість цікавим фактичним матеріалом, додатками, дохідлива мова викладу і вдало побудована структура роблять книгу В.В. Сокирської привабливою для читачів. Безумовно, що вона сприятиме розширенню їх знань про відомих людей Черкащини, формуватиме у них повагу до власної історії, гордість за свій рідний край і Україну.
     До зустрічі!   

вівторок, 19 листопада 2013 р.

Екскурс у світ Бориса Грінченка

До 150-річчя від дня народження
Уже за життя імя Бориса Грінченка сприймали в одному ряду з найбільшими подвижниками української ідеї – Шевченком, Франком. Його талант і завзяття, устократ помножені на виняткову працьовитість, давали подиву гідні плоди, допомагали українському слову пробитися до читача крізь тенета царських заборон. За свій недовгий вік – усього сорок шість літ – Грінченко встиг зробити стільки для української культури, причому в різних галузях, скільки під силу не одній людині, а цілому колективу.
І якщо за життя письменникові довелося сповна зазнати переслідувань самодержавної російської влади, то по смерті його творча спадщина була піддана іншому табу: комуністичні ідеологи оголосили Грінченка націоналістичним та буржуазно-ліберальним діячем. Лише в незалежній Україні віддаємо належне винятковим заслугам Бориса Грінченка перед нацією, проте його доробок і дотепер мало знаний широкій громадськості.
     Надзвичайні філологічні здібності виявилися у Грінченка досить рано. В автобіографії, написаній для антології “ВІК”(1898), він зазначав, що в сім-вісім років охоче читав романи, захоплювався Вальтером Скоттом, Байроном, Гюго, Гоголем та Пушкіним.Під цим впливом пізніше сам пробував писати – вірші, оповідання й навіть наукові розвідки, які укладав у рукописні “журнали” та змушував читати домочадців.
     Радикальну зміну у свідомості юнака спричинив Шевченків “Кобзар”прочитаний під час навчання в реальній гімназії у тринадцятирічному віці. Сам згадував про це: “ Став писати по-вкраїнському, а дома знайшов “Кобзаря” у батька в скрині ( якось випадком туди потрапив), прочитав його, і вражіння від сієї книги покрило всі вражіння, які досі мав од книг… Почав писати по- вкраїнському всячину: вірші, повісті, драми, навіть складав словарь український, видавав для товаришів-школярів журнали по великоруському й по-вкраїнському. Зазнавав за все те чимало глузування, а часом і кари”.
Відтоді Борис Грінченко –свідомий український діяч. Як видно, вирішальний вплив на нього мала народницька ідеологія, але народницький світогляд  Грінченка кардинальним чином різнився від світогляду ідеалістів Кирило-Мифодіївського братства чи українофілів громадівців 1960-х років. На цьому шляху Грінченко виявив дивовижну мужність, послідовність та витривалість і, незважаючи на найтяжчі обставини та випробування, яких мав у своєму житті немало, залишався на ньому стоїчно до кінця своїх днів. У спогадах учасників він стає палкою і запальною, але щирою й лагідною людиною, яка дуже високо цінувала служіння благородній ідеї. Маючи винятковий хист громадського діяча, організатора, пропагандиста, Грінченко багатьох тогочасних інтелігентів, зокрема молодь, учителів, переконав у необхідності підтримувати українську справу, робити щось корисне для просвіти народу.
     Сенс свого життя великий трудар убачав у самовідданій праці. Працюючи багато й жертовно, він, проте, завжди залишався скромним, свідомим того, що велика частина тієї буденної, рутинної, чорнової роботи буде забута.
     Тим часом в українську літературу йому вдалося  ввійти не одразу. Письменницький дебют Грінченка відбувся 1881р., коли авторові виповнилося 18, тобто запізно як для обдарованої дитини, що змалку досить вправно віршувала.
     А вже за кілька літ Грінченко видав збірку віршів “Пісні” (1885) під псевдонімом Василя Чайченка. Із цього часу він стає відомим в українському письменстві, причому виходить на роль одного з провідних східноукраїнських літераторів, успішно працюючи в різних жанрах – оповідному, поетичному, драматичному, в літературній критиці, публіцистиці та науково-популярній літературі тощо.
     Справді подвижницьку діяльність розгортає у цей час Борис Грінченко на Східній Україні. Видав цілу низку книжок рідною мовою, у тому числі й популярні нариси про українських письменників – І.Котляревського, Г. Квітку-Основ’яненка, Є. Гребінку.
Грінченкові  погляди, висловлені під час полеміки на сторінках  Буковини, були гостро актуальними не лише для його часу. Так сталося, що вони по-новому відгукнулися у 1920-х р.роках, тобто вже в полеміці 1925-1928 р.р. про перспективи та шлях розвитку української культури, зокрема в гаслах Миколи Хвильового та Миколи Зерова. Навіть для новітнього руху шістдесятників вони були знаковими, як визнавав один із лідерів того руху В’ячеслав Чорновіл, який у позацензурному закордонному виданні наголошував на слушності Грінченкових оцінок.
     Із 1902 р. Борис Грінченко живе і працює в Києві.
Цей період стає ще більш плідним у його всебічній творчій і пропагандистській діяльності, але так само драматичним – в особистому житті. Йому довелося пережити багато нещасть, що надірвали здоровя й довели до передчасної смерті.
     Останні сім місяців життя – зиму 1909 р. та весну 1910 р. – письменник провів у маленькому італійському містечку Оспедалетті.
     9 травня 1910 року у Києві відбувся похорон трудівника народної ниви і велета українського відродження. Він став переконливим свідченням не тільки глибокої шани, на яку заслужив Борис Грінченко своєю невтомною діяльністю, а  й масовості та піднесення українського національного руху.
     Зроблене Борисом Грінченком важко окреслити в короткому нарисі. Нагадаємо лише його найфундаментальніші праці. В етнографії це капітальне тритомне зібрання “Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях”  (1895 – 1899). У мовознавстві – унікальний чотиритомний Словарь української мови” (1907-1909), який не втратив своєї основоположної вартості й дотепер. У художній літературі – низка повістей, драм, оповідань, віршів, які за життя автора складали принаймні кілька томів, але повністю так і не були зібрані й перевидані.

середа, 13 листопада 2013 р.

Виставка одного журналу

Щомісячний всеукраїнський журнал Міністерства культури України, Національного газетно-журнального видавництва Спецвипуск № 8,2013рік “Українська культура” присвячений 
200-річчю Тараса Шевченка
Генеральний директор: Олеся Білаш
Головний редактор: Оксана Гайдук
Обкладинки : Микола Стороженко. Твори до 
"Кобзаря" Т.Г.Шевченка
Журнал двомовний: виходить українською та англійською мовами з двома обкладинками

Україна перегорне нову сторінку в історії святкування ювілею Великого Кобзаря і залишить на ній свій запис. Однак для кожного із нас він буде особистим. Так як і
творчість, а особисті відкриття у біографії Шевченка формують інше бачення його в сучасному світі. Тут і зараз. Тому що так важливо нам зрозуміти, ми чуємо Кобзаря крізь століття? Маємо нагоду (не) розвінчати Культ Шевченка.
Cтатті журналу:
"Коли цвіте  папороть”- монументальна
фреска, символ безсмертя українського духу.
В рік 200-річчя Тараса Шевченка світ та молода генерація України потребує осмислення свого поступу, нової естетики та сучасного тлумачення своїх традицій для пробудження почуття гордості за свою державу, кращого розуміння України світом та її повернення до європейської спільноти.


Розділ”Шевченкознавство.
Автор Роксана Харчук у статті Про Тараса Шевченка в незалежній Україні пише, що слово поета-пророка, як і сама його постать, відіграє особливу роль саме в переломні моменти буття нації. Тарас Шевченко – не виняток. У ХХ ст. він став символом як української революції 1917-1921 рр., так і періоду проголошення та становлення незалежної України. Однак, незважаючи на символічний масштаб постаті Т.Шевченка, й досі наскрізною залишається дилема, коли, з одного боку, ми трактуємо поета як виразника прагнень нації ( у період соціалізму – трудящих мас ), з іншого – знаємо, що зрозуміти його може тільки освічена людина. Цей парадокс свідчить про те, що у багатьох випадках маємо усе-таки справу зі спрощеним варіантом поезії  Т.Шевченка, сконструйованим ідеологіями. Саме ідеології дали ужитковий, одновимірний, статичний образ поета, позбавлений глибини, з яким рішуче не погоджується чимало українців.
Розділ Архітектура
Віктор Вечерський у своїй статті “Тарас Шевченко й усвідомлення національної архітектурної традиції” зазначає, що далеко не кожен народ у Європі може похвалитися тим, що йому вдалося створити ( хай навіть колись, у далекому минулому) власний, ні на кого не схожий архітектурний стиль і виплекати власну архітектурну традицію. Українці на це спромоглися: наша архітектура доби козаччини і Гетьманщини (ХУІІ-ХУІІІ) століть) є цілком оригінальним, неповторним і саме українським внеском до скарбниці світової архітектури.
Наступна стаття: Шляхи Тараса

                          TARASPATHS
 Ви пройдете шляхами Тараса, побуваєте в селі Моринцях, Звенигородці, Умані, Єлисаветграді, Лисянці, Вільні, Петербурзі, Качанівці, Києві, селі Убіж на Полтавщині, Москві, селі Мар'їнському (Полтавщина), Казахстані ( Мангістауська область), Нижньому Новгороді, Каневі. 



Макаров Юрій у роздумі Інший Шевченко звертає увагу на уважне прочитання  Культурного Героя, що зобов’язує Україну до пошуків модерності, креативності й несподіваності.
Тарас Григорович Шевченко – не просто іконічна постать, зручний бренд, яким маркується приналежність до української ідентичності. Його поява визначила зміну культурних кодів нації.

Вашій увазі історія одного шедевра: Антон Філатов
Як Шевченко закохався в
"короля Ліра”.
У листопаді 1858 року до Санкт-Петербурга завітав афро-американський актор Айра Олрідж. У Маріїнському театрі він мав виконати головні ролі у виставах “Отелло” і “Король Лір”.Бурхливий темперамент і точний самоконтроль, які вишукано поєднувалися в його грі, ще за життя забезпечили Олріджу звання одного з найвизначніших інтерпретаторів Шекспіра.
Якось після вистави, в гримерці видатного актора застали Тараса Шевченка. “…в широкому кріслі напівлежав зморений “король Лір”, а на ньому – буквально на ньому – був Тарас Григорович; сльози градом котилися з його очей, здавленим голосом він шепотів уривчасті палкі слова обурення і захоплення, покриваючи поцілунками розмальоване олійною фарбою обличчя, руки й плечі великого актора…” – писав у своїх спогадах випадковий свідок цієї сцени Михайло Мікешин, автор пам’ятника Богданові Хмельницькому в Києві.


ІНТЕРВЮ Антон Філатов:
Микола Стороженко: Космічне осмислення “Кобзаря”.
Протягом усього життя видатний художник Микола Стороженко вибудовує діалог із Шевченковим словом. Його багатолітні роздуми вилились у цикл творів за Кобзарем. Суто малюнками чи ілюстраціями ці роботи назвати не можна. По-перше, їх виконано в складній авторській техніці: акварель, енкаустика (живопис фарбами на основі воску), темпера тощо. По-друге, у своїх творах Стороженко показує не конкретний рядок чи епізод із шевченкових поезій, а повністю осягає кожен окремий твір “Кобзаря”. На перший погляд, ці твори переповнені зображеннями грішних і святих, людей і янголів, селян і панів. Проте якщо уважніше до них придивитися – опиняєшся у дивовижно креативному світі, позбавленому фізичних законів і побутового порядку. Кожен його твір – це космічна фантасмагорія, переповнена пластичними метаморфозами. І саме в такій формі максимально точно передається духовна вертикаль рядків Шевченка.

РОЗДІЛ СКУЛЬПТУРА.

Ростислав Синько: Кавалерідзе. Інше
світобачення. Дослідження Музею- майстерні І.П. Кавалерідзе до 200-річчя від дня народження поета-пророка.
Уяву юнака полонив образ Т.Г.Шевченка. Він намагається відтворити його просте й благородне обличчя, постійно повертається до улюбленого образу Кобзаря.
1912 року Кавалерідзе бере участь у конкурсі на проект пам’ятника Шевченкові в Києві, одержує заохочувальну премію.То була знакова заявка на причетність до вічної теми, яка стала провідною у творчості скульптора. Альянс двох великих митців дав плідні результати. Не було б Шевченка, творча дорога Кавалерідзе була б вузькою й малозмістовною.
Розділ КІНО
Шевченко на широких екранах
Не щастить Тарасові Шевченку з кінематографом… Незважаючи на те, що він є одним із небагатьох діячів української культури, які відображають не просто свою епоху, але й усю подальшу історію нації. Незважаючи на те, що його твори дуже кінематографічні. Незважаючи на те, що його доля може слугувати основою для фільмів будь-якого жанру…
Усього про життя і творчість Шевченка було знято близько п’ятнадцяти ігрових повнометражних стрічок.
     Останню на сьогодні повнометражну ігрову стрічку про життя Тараса Григоровича ( не враховуючи серіал та епізодичні згадування в картинах, присвячених іншим темам) було знято у 1999 році. А перед цим байопик про Кобзаря виходив аж у далекому 1964 році. Ще гірша ситуація з фільмами за Шевченковими творами. Ситуація з кінематографічним втіленням поета має перезавантажитися вже в наступному році. Як розповіла голова Державного агенства України з питань кіно Катерина Копилова, до 200-річчя Шевченка  … вийде повнометражний ігровий фільм “Толока” Михайла Іллєнка. Зараз стрічка знімається і вийде на екрани у березні 2014 року.
Також буде повнометражна картина “Таразі. Прощання з пустелею, над якою працює Олександр Денисенко. Протягом 2014 року вона буде закінчена.
Розділ ОСВІТА

Оксана Левкова,Тарас Шевченко: 200 років самотності
Як можна вірити в майбутнє української нації, якщо вона внутрішньо так і не прийняла свого головного стратега й тактика, при цьому затерши його образ до дірок, забалакавши, закричавши на урочистих майданах, у залах, класах і кабінетах? Що робити, якщо виростили власну, а не позичену точку зору щодо цього тільки деякі із нас? І головне запитання: і як із цим усім жити поколінню шейпінгів та шопінгів, що тримає однакові пляшки кока-коли в руках і вбране в однакові джинси, тобто як епоха споживатства й гологенізації може по-новому оприявнити українця Шевченка?
Фотопроект
Мій Шевченко
Національний музей Тараса Шевченка реалізує другий етап Першої Всеукраїнської мистецької акції “Мій Шевченко”. Працівники музею прийняли рішення і стали ініціаторами, як здається, принципово нового, відмінного від традиційного, формату конкурсу для талановитих дітей та молоді. Мета – дати дітям більше можливостей для творчості, для фантазії, або стимулювати пошук нових образів та форм.
МУЗЕЙ
Оксана Гайдук, Дмитро Стус: Ми - єдина європейська країна, яка не зробила доступною свою класику
Про стратегію роботи з популяризації спадщини Т.Г.Шевченка напередодні відзначення 200-літнього ювілею поета та про конкретні кроки в реалізації планів і задумів Національного музею Тараса Шевченка Українська культура знайомить читачів директор Дмитро Стус. Дуже хотілося б вірити, що бодай ювілей Кобзаря змусить обєднатися різні суспільні сили, аби разом працювати на користь культури й людей, а не один проти одного. Бо оте “проти”,багато разів вилазило боком у нашій історії, і вилазило так, що доводилося служити чужинцям.
З 18 листопада по 10 грудня 2013 року запрошуємо Вас до Уманської міської бібліотеки-філії № 5 ознайомитись з виставкою одного журналу “Українська культура”, спеціальний випуск № 8, 2013 рік, яка допоможе Вам знайти відповіді на слідуючі  запитання, які хвилюють кожного з нас:

1.Всенародна шана славетного українця переросла в культ, а Шевченко став міфом, легендою. Як майбутнім поколінням надалі відкривати Кобзаря по-новому, як мислителя, художника, поета?

2.Особисто для Вас 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – це…?

3.Які грані постаті Шевченка особисто для Вас залишаються непізнаними?

4.Шевченківська ідея покликана єднати націю, утверджувати в ній почуття ідентичності. Невже для її реалізації нам потрібно було чекати цієї великої дати, коли відзначатимемо 200-річчя Кобзаря?

5.На Вашу думку, чи сприяє святкування ювілею Шевченка до зміцнення звязку із діаспорами і українцями, які перебувають за кордоном?  

Віртуальна виставка


У горі та сльозах наша доля… Геноциди в Україні (до 80-річчя Голодомору в Україні)





Шановні читачі! Ви тримаєте у руках одну з найважливіших книг національної памяті України. У чотирьох томах, які були зібрані у 80-х роках ХХ століття для спеціальної Комісії Конгресу США, зафіксовано свідчення наших земляків, що пройшли крізь пекло Голодомору 1932-1933 років.Ця книга правди вийшла і в Україні.
Великий голод в Україні 1932-1933 років:  у ІУ т. Т.І. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США /Виконавчий директор Джеймс Мейс. К.: Вид. Дім “Києво-Могилянська академія, 2008. – 838 с.
Перший том чотиритомного видання матеріалів Конгресово-президентської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців-емігрантів з України, що були зібрані впродовж 1983-1984рр. за спеціальною методикою oral history і є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду   (конфіскація всіх продовольчих товарів тривалого зберігання в українських селах у січні 1933 р.) була здійснена на основі усних вказівок. Вона може бути встановлена тільки за подібністю дій чекістів і комнезамівців у різних селах України, засвідченою людьми, які бачили такі дії на власні очі. Тому свідчення є одним із найцінніших джерел з історії колективізації та Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Видання розраховане як на науковців, так і на широке коло тих, хто цікавиться історичним минулим нашої держави.

Голодомор 1932-1933 років в Україні. Документи і матеріали /Упорядник  Р.Я. Пиріг; Національна Академія наук. Інститут історії України. Міжнародний благодійний ФондУкраїна 3000–К.: Вид.Дім”Києво-Могилянська Академія”,2007. – 1128 с.
В книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Розрахована на науковців, політиків, викладачів, студентів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться цією трагічною сторінкою нашого історичного минулого.

Лиха коса голодомору: 1932-1933. Авт. колектив: П.П.Панченко (керівник), М.О. Багмет, М.А.Журба та інш. – К.: Україна, 2008. – 432 с.
В книзі трагедія голодомору 1932-1933років висвітлюється як у загальноукраїнському, та  регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії.
Розрахована на викладачів і студентів вузів, педагогів та учнів старших класів, профтехучилищ, усіх, хто виявляє інтерес до історії України.

Василів-Базюк Л.Й.
У горі та сльозах наша доля… Геноциди в Україні.  Букрек, 2010. – 328 с.
У своїй книзі авторка – наша краянка з Канади – звертається до сумнозвісних в історії подій, які увесь цивілізований світ визнав геноцидом українського народу. В її розповіді простежуються разючі паралелі, якими позначено трагічні сторінки нашої історії – від давнини до сучасності. Зі сторінок твору постають мотиви щирого вболівання за нинішній і майбутній день рідної матері-Вітчизни та заклично звучить ідея непорушного єднання українців на нашій, на своїй землі.

Голодомор 1932-1933 на Черкащині. Книга пам’яті в документах та спогадах.-Черкаси: Вид. Чабаненко Ю.,2007. – 484 с.

Книга є унікальним збірником документів і   спогадів очевидців голодомору як однієї з найтрагічніших сторінок в історії Української держави, зокрема Черкащини.
Видання входить в серію науково-документальних книг про голодомор.
У першому розділі вміщено архівні матеріали з фондів Державного Архіву Черкаської області та архіву Управління СБУ в Черкаській області, а також центральних державних архівів України. Частина документів друкується в ксерокопіях. У наступних розділах опубліковано спогади очевидців і тих, хто пережив страхіття Голодомору. Переважна частина з них оприлюднюється вперше.
Книга завершується фотопублікаціями про жертви голодомору та заходи по увічненню їх пам’яті.
Ця книга – реквієм поневинно закатованих, принижених і затаврованих тоталітарним режимом.

     Голод 1932-1933 років на Черкащині. Документи і матеріали /Держархів Черкаської області. Автор упорядникТ.А.Клименко, С.І.Кононенко. С.І. Кривенко. – Черкаси: 2002. – 224 с.

Документи, спогади, списки, народна творчість, які включено до збірника, висвітлюють трагічні події, що відбувалися на Черкащині під час голодомору 1932-1933 років. Збірник є даниною пам’яті черкащанам, які загинули мученицькою смертю від голоду.
     Для істориків, викладачів, вчителів, студентів, краєзнавців, молоді, широкого читацького загалу.
Голодомор 1932-1933років на Уманщині : очима свідків, мовою документів і матеріалів. – Умань, 2008, - 479 с.
Шановні читачі ! Знайомство з даною книгою переконає Вас, що це не традиційне наукове дослідження з української історії. Це своєрідний пам’ятник, що увіковічнює  скорботну пам’ять про мільйони без невинних жертв голодомору 1932-1933 років в Україні.

Укладачі збірника поставили за мету представити най достовірніші свідчення голодомору на Уманщині, обмежившись рамками Уманського району, який відносився до найбільш постраждалих регіонів України. Харатерною рисою  пропонованого видання є насамперед масштабність. Три великі розділи включають свідчення очевидців великої народної трагедії, деякі документи місцевих радянських та партійних органів про масштаби страшного лиха, а також списки жертв голодомору по селах Уманського району.
Редакційна колегія: Усик С.О. (голова), Тригубенко О.С. (голова), Кузнець Т.В. (заступник), Сальнікова Л.А., Чорномаз Б.Д., Короп Н.В., Козоріз Л.С., Гайда Д.М., Супрунець О.А.

Барка В.К.
Жовтий князь: Роман / Худож. – ілюстратор
С.В.Кривенченко; Художник-оформлювач А.С.Ленчик. – Харків: Фоліо, 2008. – 317 с.

Творчість Василя Барки ( справжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет, 1908-2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.

Роман “Жовтий князь” (1958-1961 ) – це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України – страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть.

Осьмачка Т.С.
Ротонда душогубців: Оповідання / Післямова М.Ф. Слабошпицького. – К.: Укр. Письменник, 2008. – 287 с.
У творі Тодося Осьмачки “Ротонда душогубців” зображено глибокий трагізм долі українського народу напередодні великого голодомору 1932-33 років, подано художньо- психологічний аналіз організації цього штучного голодомору правлячою тоді тоталітарно-терористичною сталінською клікою.




Старів Семен
Страта голодом /Пер. З анг. За ред. Р. Доценка. – К.: Вид. центр “Просвіта”, 2002. – 272 с.
Спогади Семена Старова про перебіг драматичних подій 1932-33 років в одному із сіл Черкащини – це докладне свідчення про Великий Голодомор. Видані вперше ( під псевдонімом Мирон Долот) англійською мовою в США 1985 року, ці спогади чималою мірою сприяли розкриттю справжньої суті більшовицького тоталітаризму. Нинішнє видання їх в Україні не менш актуальне:  це не тільки згадка про трагічне минуле, а й пересторога перед тим, щоб воно не повторилося в нашому майбутньому.