вівторок, 9 січня 2018 р.

На здобуття літературної премії ім. Олекси Влизька представлений наш земляк Петро Миколайович Поліщук!

            
    Петро Миколайович ПОЛІЩУК , викладач Уманського ДПУ, (народився с.Оксанине, Уманський район) збірка поезій  „Ронделі” (2016), 


17 жовтня 2017 року оголошено конкурс на здобуття літературної премії) імені Олекси Влизька, заснованої 2008 року Шполянською районною держадміністрацією та Шполянською районною радою з нагоди 100-річчя з дня народження талановитого поета-земляка Олекси Влизька (1908-1934) та з метою вшанування його пам’яті й популяризації творчості. Премія присуджується професійним і непрофесійним літераторам за високохудожні твори, сповнені життєствредності й духу новаторства, спрямовані на розвиток духовності, побудову незалежної демократичної України.



Культура І духовність - Шпола - Офіційна сторінка Шполянської ...

shpola.gov.ua/kultura-i-duhovnist.html
 Влизько Олекса Федорович — Вікіпедія

1576.ua - Постаті - Влизько Олекса

1576.ua/people/4987

Претенденты на литературную премию имени Олексы Влизько ...


четвер, 4 січня 2018 р.

Довгоочікувані новинки: гостропсихологічні романи найуспішнішого автора України Люко Дашвар в Уманській міській бібліотеці-філії №5!

           
   

        Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця…

Дашвар Л.
Покров: роман /Дашвар Люко. – Харків: Книжковий Клуб “Клуб Cімейного Дозвілля”, 2017. – 384 с.

          Грудень 2013 –го, країну лихоманить. Мар’яна не звертає уваги на це – усі її думки лише про чоловіка, який насправді не вартий її сліз. Але зустріч із дивним хлопцем Ярком змінює все. Ти моя жінка, - сказав він. І від того стало так солодко…
        Він не може бути осторонь, коли країна повстала до боротьби. Вона не звикла думати про інших. Тепер її душа розривається між минулим і майбутнім, по живому рвуться пута, якими сама звязала своє серце. Архівні пошуки допоможуть Мар’яні не лише віднайти загублені у вирі війн і революцій імена, а й із дрібних уламків зібрати докупи власну родину. Їй доведеться кинути виклик долі і прийняти сімейний скарб, що їй заповіла прабабуся її прабабусі, а разом із ним і родинне прокляття…  А ще – вибороти право на любов, яка одна і є справжнім скарбом і заповітом предків.
       Ніч проти 30 листопада 2013 року багато чого змінює і в житті країни, і в долі киянки Мар’яни Озерової. Після розміреного напівсонного існування дівчина опиняється у вирі подій і несподіваних зустрічей: виснажливі чергування на Майдані, зникнення коханої людини та пошуки нащадків у сьомому коліні славного козака Яреми Дороша, яких прокляла його дружина – зарозуміла шляхтянка Станіслава. Та чи не даремні пошуки? Адже перед цими щасливцями постає непростий вибір – незліченні скарби, що їх мають успадкувати від свого предка, чи кохання і воля…


        Гостропсихологічні романи Люко Дашвар  неодноразово ставали призерами численних літературних конкурсів, таких як, “Коронація слова”, “Книжка року”. Видання “Фокус” і “Главред”  назвали іі  однією із трьох найуспішніших авторів України, а 2012 року Люко Дашвар було удостоєно почесного звання “Золотий письменник України”. Сьогодні загальний наклад її романів сягнув понад 400 тисяч примірників.
Дашвар Люко
На запах м’яса: роман /Люко Дашвар. – 3-тє вид.- Харків: Книжковий клуб Клуб Сімейного дозвілля, 2018. – 368 с.; іл..
                                                        

На запах мяса вразить (…). Авторка заходить у серце на правах газдині. Чинить гармидер, викидає зайве. Спершу дратуєшся від того, що душу скуйовджено, але коришся, бо моментом ліпшаєш.
                                                                 Ольга Фреймут, телеведуча
Людина – це хижак. Але, на відміну від тваринного світу, у неї своє
мясо. Жага до багатства, влади, примарного благополуччя, бажання мати більше, ніж тобі потрібно, - все це мясо! Потяг до нього йде з самого низу людської натури.
       Майка хотіла втекти від тваринного світу, де сильніший пожирає слабшого, та знайти забуття. Покинутий хутір, що загубився серед лісів, - саме те, що треба. Це гарна можливість закінчити своє життя, чи, може, почати нове? Саме тут, серед щирих почуттів і давніх легенд, вона знову повірила в себе. Повірила, що можна жити не заради себе чи якоїсь примхи, а жити заради життя. Але чи надовго це? Адже потяг до мяса неможливозаглушити, а жага до красивого життя”, наче голод, висотує з тебе всі сили, вмовляє повернутися до міста й забрати те, що тобі належить!


Дашвар Люко
РАЙ.центр / Люко Дашвар; худож.О. Маслов. – 6-те вид. – Харків:
Книжковий Клуб  “Клуб Сімейного Дозвілля”,2016. – 272 с.. іл.
                                                          
         Помешкання в центрі мегаполісу, навчання в престижному виші, роман з багатієм – для провінціала то межа успішності, ніби опинитись у центрі раю! Заради цього можна поступитися принципами, сховати гордість, збрехати…
      Але чи є в тому раю – у брендовому одязі, у шикарних офісах та автівках представницького класу – безгрішні душі?  Бо тільки безгрішна душа зможе побачити двох вояків гетьмана Петра Дорошенка, які пробудилися через 340 років, щоб відшукати РАЙ.центр.

        “Золотому автору” “Коронації словаЛюко Дашвар саме час змінити цей статус, офіційно закріплений за нею 100-тисячним накладом, на Платинового автора”: уже понад 300 тисяч примірників її творів знайшли свого читача!

          Рецепт успіху романів Люко Дашвар доволі простий – це історії із життя пересічних українців, які авторка почула, коли працювала журналістом. Шекспірівські пристрасті, описані в її книжках, завжди збурюють резонансні хвилі у ЗМІ та шалений шквал емоційних відгуків від читачів. Це взірець гарної літератури: її читають підлітки та пенсіонери, телезірки та домогосподарки.

          Сьогодні можна сказати, що Люко Дашвар стала своєрідним мірилом успішності книжки.       
                                                                         Українська правда

середа, 3 січня 2018 р.

Дипломант Всеукраїнського поетичного вернісажу імені Максима Рильського “Троянди і виноград - 2017” наша землячка Лариса Шабаліна


“Світ по-новому відкривати, поете, обов`язок твій!”
(Максим Рильський)


“Людина кожна – якоюсь мірою поет” –  під таким гаслом впродовж року в Києві проходив Всеукраїнський поетичний вернісаж імені Максима Рильського “Троянди й виноград – 2017”, організаторами якого були Український фонд культури і Київський літературно-меморіальний  музей Максима Рильського. Серед майже 400 учасників конкурсного марафону компетентне журі у складі письменників Івана Драча, Миколи Луківа, Петра Засенка, Леоніда Горлача, Станіслава Шевченка,  мецената Володимира Бутка, директора музею М.Т. Рильського в Києві Вікторії Колесник та Максима Рильського (внука поета) обрало групу лідерів. З приємністю повідомляємо, що дипломантом цього масштабного творчого змагання стала наша землячка – поетеса, співачка, художниця, популяризатор народної творчості, вчителька Ладижинської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів Лариса Шабаліна. Це перший досвід її власної участі в літературних конкурсах.
    Вихованці ж гуртків Дивослів та Візерунок” керівником яких є Лариса Василівна,  лише протягом 2013-2017 років неодноразово виборювали призові місця на конкурсах районного рівня.
Постійно поруч і ніколи
                          близько
В константі
                       паралельності доріг
Йдемо. Все далі
                        горизонту риска.
               І пил космічний падає
                                          до ніг.
Стежини наші – не меридіани,
Які усі на полюсі зійшлись.
Йдемо ми співнапрямлено                              
                                         і прямо,
Та, всупереч, зустрінемось
                               колись.

У слові ніжність” – двічі ні”.
Чому – сама не розумію.
Це ніби з приспівом пісні
Про неможливу віру
                              в мрію.
Це – наче таїнство святе:
Ні-ні, про ніжність ані слова…
Це, як проміння золоте,
Людської щирості основа.
Ні, не забудь найкращі дні.
Ні, не сумуй собі
                         даремно –
Якщо в серцях подвійне ні
То двоє так чекають ревно.



В коханні всі сліпі. І,
             Мов сліпий Гомер.
Ми творимо свої життєві
              Одіссеї.
Героїв давний дух
               у кожному не вмер.
Шукаємо любов
               І квапимось до неї.

У подорожі цій не всякому
                               щастить:
Хто – впав, а хто – пропав
                 у погляді чаклунки.
А хтось таки проспав
                найважливішу мить,
А хтось продав себе
                За найпянкіші трунки.

І, волею небес, несе хиткі човни,
На ста семи вітрах
                  розірвано вітрила,
Та кличе вдалині чийсь
                  образ осяйний,
Далекий і близький,
                   І невимовно милий.

Чи знаєш ти його?
                  Впізнаєш ти його?
Чи просто так пройдеш,
                  вертаючи додому?
Чи просто так горить
                  жертовності вогонь?
Спалахують роки,
                  немов гілки у ньому.

Туди де віра є,
І де родині ми, звичайно,
                             небайдужі
Вертається любов,
                         дає тепло своє,
Щоб зігрівати
                     ним неопалимі душі.
Лариса Василівна бере участь у масових заходах Уманської міської бібліотеки-філії № 5.


Літературна інформина : Уманські письменники про АндріяМалишка ( До 105-річчя від дня народження)  

Уманська міська бібліотека-філія №5: Книга і читання: "Книга і читання - особливі чинники формування особистості"

Буктрейлер на вірш Лариси Шабаліної "Уманщині ... - YouTube